Розділ 20

— У дванадцять років я вперше взяла зброю в руки, коли захищала матір. Він бив її, знущався з її тіла, ніби той звір. Я зробила вистріл… мимо. Він лише ще більше розлютився. «Меліссо, тікай, — простогнала матір». Вона лежала на підлозі вся в крові. Я останній раз подивилася в очі матері, й вони були наповнені любов’ю до мене. Я поглянула через плече та побачила сімнадцятирічного брата. Він мовчки стояв та скалився. Йому було байдуже. Негідник! Останній подих матері, й вона закрила свої чудові, люблячі очі. Мене перейняв страх, а саме страх загнаного звірка. Я зненавиділа його, брата та тих людей, які стояли та просто дивились, ніби для них це був цирк, вистава. Я оглянулась. Невже ці люди, ці негідники мають право на життя? Я запам’ятала їхні обличчя, імена. Я запам’ятала все! Я росла з почуттям беззахисної овечки, і це відчуття весь час все більше зростало разом зі мною. Я росла з почуттям помсти, й це почуття зростало разом зі мною! Я була лагідною, чемною донькою, але в душі кипів гнів. Я не пробачила батькові та брату. У двадцять років я заснувала свій перший бізнес, свою першу компанію й назвала на честь матері: «Еліт корпорейшн». Моїм другим ім’ям стало її ім’я, як спогад. Я ненавиділа батька Франческа Дельгаро, брата Гектора Дельгаро, ненавиділа себе, Меліссу Еліт Дельгаро за те, ким я є насправді. Мій батько вбивця, наркобарон, який вбив не лише мою матір, але й коханого чоловіка та віру в майбутнє. Через п’ять років я прибула в чудове містечко Орлине гніздо. У мене були плани побудувати там нові будинки для жителів. Я познайомилась із неймовірним чоловіком Сантьяго, в якого закохалась. Він був моїм першим чоловіком. Гектор, той нікчемний Гектор, зрадив мене, як колись зрадив нашу матір. Він розповів батькові про Сантьяго. Франческ Дельгаро знищив містечко не лише заради території впливу, але й щоб покарати мене. Я змогла врятувати лише декілька родин, але не коханого. Я була знищена, разом із Сантьяго, але в мені було нове життя, плід нашого кохання. Батько змилувався наді мною та дозволив народити дитину, мотивуючи тим, щоб я завжди пам’ятала, що моє життя і життя моєї дитини залежить лише від нього. Під час кривавого збройного конфлікту між наркокартелями батько втік із Мексики. Цей падло втік, як трус! Я декілька разів була в його так званому нічному клубі «Чорний Сокіл», барига ще та. Мій батько навчив мене найголовнішого, а саме жити без жалю. Коли я дізналась, що його затримали, я була рада такій новині. Я навіть не мала жалю, що його вбили! Тепер я нарешті стала вільною від нього!

Мелісса замовкла.

Я не хотіла порушувати тишу й дивилась на неї із широко розплющеними очима.

— Я спостерігала за твоєю бурхливою кар’єрою. Ти мені сподобалась. Така сильна та смілива. І ти не винна в тому, що захотіла справедливості. Лише один момент, Ханно, у кожного різне почуття справедливості. — Мелісса всміхнулася. — Я знала, що мій брат планує вбити тебе, адже ти почала дізнаватися непотрібну інформацію. Я не могла дати тобі сісти в автівку та пішла на ризик. Я рада, що ти послухала мене! — Мелісса перевела подих, потім продовжила розповідати далі. — Коли я дізналась, що Джим піймав тебе, щоб виправдатись перед братом за його провали, я використала це на свою користь. Я підмовила Джима та Еріка Гонсалеса, щоб вивести з твого організму ту отруту, якою накачав тебе мій божевільний брат. Звичайно, що Джим повідомив брату, що це його ідея, що ти потрібна живою, адже нашого татуся тоді не відпустять. Я була дуже здивованою, коли дізналась, що ти вистрибнула з машини та залишилась живою. Неймовірно! — Мелісса спостерігала за моєю реакцією, а потім повернулася до свого монологу. — Мій негідник брат після того, як дізнався, що батька вбили, зізнався мені, що через мою компанію проводив незаконні дії, які пов’язані з розповсюдженням наркотиків та зброї на території Америки. Він розповів про всі їхні махінації. Я спостерігала, як він повільно помирав...

Я встала з дивана та підійшла до вікна.

— Ти все спланувала. Тільки навіщо тобі я?

— Мені потрібний Даміан Вокер!

— Меліссо, це божевілля, — розгнівано промовила.

— Ханно, ти мене дістала! — крикнула Мелісса. — Я не божевільна, я просто розумна.

— По-твоєму, це розумно — викрадати мене? Невже ти надієшся, що Даміан...

— Вокер відноситься до тебе з батьківською любов’ю, — різко перебивши мене, промовила Мелісса. — Мій план досить простий. Спочатку ти, потім Вокер, потім я покажу його лідерам наркокартелів, таким чином піймаю їх на гачок. Вони ненавидять Вокера більше, ніж ти собі можеш уявити. За вами прийдуть, а я тільки буду чекати.

— Меліссо, а якщо твій геніальний план не спрацює?

— Я тобі говорила, що запам’ятала ті обличчя, які спостерігали за вбивством матері? Вони всі будуть. Досить цих розмов. Ми відлітаємо у Вашингтон.
 

Нью-Йорк — Вашингтон — Сілвер Спрінг — маєток Мелісси Еліт Дельгаро в Мексиці.

Ми чекали з Даміаном наступних дій Мелісси. Через декілька хвилин зайшов один із її охоронців.

— Вас чекають!

— Без сумнівів, — спокійно сказав Даміан.

Я стала біля ширми та спостерігала за виставою, яку організувала Мелісса.

— У мене для вас сюрприз! — ласкаво промовила жінка. — Даміан Вокер!

Вперед вийшов Даміан. П’ять лідерів наркокартелю одночасно крикнули:

— Вбити його!!!

— Гей, це моя вечірка, і я буду вирішувати, кого вбити, а кого ні!