Іграшка для втіх чи рокова помилка?

Розділ 54. Андрій

Я встиг саме вчасно, ця хвора звинувачуючи дівчина в тому, що сталося, рушила на неї та хотіла заподіяти шкоду.

 

- Що? - Повернулася в мою сторону Лена та вилупила очі повні нерозуміння.

 

- Це я виключив фонограму, яку ти записала на студії. - Спокійно промовив я. Нарешті можна відкрити всі карти й більше не грати в ту виставу, яку я сам почав, щоб краще підставити цю курку. Час розкривати всі карти.

 

- Коханий, що ти таке говориш? - І з цими словами вона рушила на мене, явно бажаючи мене обійняти. Ну от про що вона думала, коли після слів, які я вимовив, бажала мене обійняти? Добре, що я максимум годину в день проводив з нею під час цієї вистави під назвою "щаслива парочка", а то б теж мізками поїхав. З ким поведешся...

 

- Все, вистава закінчилася, дівчинко! Вистачить з себе ламати принцесу та благодійницю! Цирк закінчено! - Виставивши руки перед собою, я зупинив її наміри до люб'язностей. Якщо вона ще хоч раз доторкнеться до мене, то мене виверне.

 

- Про що ти, милий? - А вона таки непробивна, розуміє, що хвіст горить але все одно не втікає. Безмозка дівка та ще й нахабна до крику. 

 

- Про те, що ти підла людина і таким не місце в цьому залі й в цьому універі! Та і взагалі в цьому місті, якщо вже на те пішло! - Я промовив басисто, щоб кожен в залі зрозумів. Вийшло доволі голосно, тому що після смішків, коли всі зрозуміли, що дівчина співає під фонограму, тепер в залі було так тихо, що можна було б навіть почути дзижчання мухи. Всі очікували вистави, але ніхто не очікував, що після вистави буде ще одна вистава. Набагато цікавіше та більш емоційна.

 

- Як ви тут всі зрозуміли, - я повернувся до залу та почав промовляти до них, - ця дівчина записала фонограму і співала під неї. Тобто надурила кожного тут присутнього. Адже якщо послухати її справжній спів, то нам би всім потрібні були б ватяні диски, щоб зупинити кров. - В залі пролунало пару смішків і всі обернулися до Лени.

 

- Як ти можеш таке казати? - Дівчина викрикнула до мене. Ох, а де ж ці "милий"? "Улюблений"?

 

- Запросто! Хочеш переконатися, що ти ще те стерво і тобі не місце серед нормальних людей? - У мене був джокер в рукаві і я його приберіг на солоденьке.

 

- Про що ти? - Лена явно вирішила гнути лінію до кінця, і навіть попри те, що її носом тикнули в те, що вона зробила, не хотіла погоджуватися та вперлася рогом. 

 

 - Окей, я думав у тебе вистачить мізків не продовжувати, але якщо ти так бажаєш... - Я витримав паузу дивлячись їй в очі та обернувшись крикнув Олегу за ширмою, - Олег, вмикай!

 

І відразу почувся шум. Це почали працювати вентилятори. Якби грала музика, як Олена і планувала, то ніхто б не почув цього і не звернув уваги, але зараз тут було тихо, тому всі зрозуміли, що це за шум і звідки він лунає.

 

- А тепер, Леночка, - обернувся я до неї та показав рукою на місце, де крутилися вентилятори, - зробити те, що ти хотіла влаштувати цим двом дівчатам. - І я вказав на Настю та Аліну, які стояли разом та весь цей час перебували на сцені в ролі бокових глядачів. В шоку дивлячись на це все. 


- Ну ж бо, чому ти застигла на місці? - На ній була одягнута також спідниця, як і на дівчатах, тому ефект був би вбивчий - якби дівчата стали над потужними вентиляторами у цих коротких спідницях, то... Коротше, сорому не обібралися б.

 

Лена стояла на місці й вже було видно, що на очах збиралися сльози. Але мені ні чорта не було жаль її. Ця стерва зіпсувала життя не одній людині, а далі ще вчилася б тут як мінімум три роки. За ці три роки могла зламатися не одна людська доля від її вчинків. Гнилих вчинків гнилої людини. 

 

- Що ж ти така не смілива? - Я почав наступати на неї. Ледве стримувався, щоб не зробити зайвого. - Ти була набагато сміливіше, коли виставляла анкету цієї дівчини, - і я вказав на Аліну, - на сайт універу. Ти була набагато активніше, коли повивішувала фото цієї дівчини по всій будівлі. - І я перевів палець на Настю. - Так чому ж зараз ти така не активна і не смілива? Вся сміливість зникла? 

 

- Ну ти й падло! - Зі всієї злості викрикнула мені в лице Лена, бо я вже стояв недалеко від неї.

 

- Я можливо й падло, але я не гнила людина! Я ніколи б не підставив друга, з яким би жив в одній кімнаті в гуртожитку! Я ніколи не влаштую підступ людині, яка довірилася тобі й хотіла з тобою дружити! А ти це зробила, і зробила це зі своїм, тільки тобі властивим, цинізмом та паскудством! Я можливо й падло, але я не буду тут дурити кожного присутнього і показувати їм те, чого немає на самому ділі! Таким гнилим людям не місце в цьому універі! Люди приходять сюди для того, щоб навчатися та пробувати жити в соціумі. А не розкидати свій гній там, де ступила твоя чортова нога! Тобі не місце тут! І взагалі не знаю, де місце таким ницим людям, як ти!

 

З залу почали доноситися слова підтримки та вигуки, що таким гнилим людям не місце тут. 

 

Ступивши до мене крок Лена заліпила мені ляпаса та втекла зі сцени...

***

Запрошую вас в мою новинку - "Гра з почуттями", яка вже стартувала і є на сайті)Приємного читання!)

 

book cover

- Стій на місці! - Розноситься десь позаду мене голос, який пробирає до кісток та змушує застигнути на місці. 

- Це Ви до мене? - Наважуюся на запитання, але боюся повернутися туди, де стоїть володар цього голосу. Такого застрашливого з одного боку, а з іншого такого владного та манливого, що по тілу проноситься хвиля насолоди...

- А ти ще тут когось бачиш? - І разом з цими слова я відчуваю, як ЙОГО дихання обпікає мені вухо, а рука обхоплює мене за талію. - Тут тільки я і ти... Так що нам ніхто не завадить...

Гаряче тіло незнайомця притуляється до мене та дає відчути весь спектр емоцій... Від страху до екстазу...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше