Розділ 9 Будинок Джека

Будинок Джека

Ось Кайлас,

Куди потрапив Іван.

А ось його пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

А це чорноока ельфійка Нівея,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

Ось таточко-Ельф,

Який лякає і дурить Нівею,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

Ось злюка-Морена,

Яка керує безжалісним Ельфом,

Який лякає і дурить Нівею,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

А це Яга – кістяна нога,

Яка краде душі і лає Морену,

Яка керує безжалісним Ельфом,

Який лякає і дурить Нівею,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

А це ­— характерник-Микола,

Який у Яги взяв коня Вогняного,

Яка краде душі і лає Морену,

Яка керує безжалісним Ельфом,

Який лякає і дурить Нівею,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

А це – Родион, вундеркінд безтолковий,

Який має зуб на Івана з Миколою,

Який у Яги взяв коня Вогняного,

Яка краде душі і лає Морену,

Яка керує безжалісним Ельфом,

Який лякає і дурить Нівею,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

А ось – Змій і Дуб, два вертухаї,

Які двох братів стикнули лобами.

Сутужно тепер павуку-Родиону,

Який має зуб на Івана з Миколою,

Який у Яги взяв коня Вогняного,

Яка краде душі і лає Морену,

Яка керує безжалісним Ельфом,

Який лякає і дурить Нівею,

Яка за коханим пірнає у пекло,

Котре кочегарять асури запекло

На Кайласі,

Куди потрапив Іван.

*****************************************

— Драстє! Ось вам і ефект Дросте.

— Доброго дня. Про що це ви? — у кімнату заходить  жіночка-психотерапевт, уважно роздивляється  горбинку на носі пацієнта і сідає за стіл, поки той вальйяжно лежить на кушетці і в свою чергу розглядає себе у великому настінному дзеркалі, що висить навпроти.

— А ви не знаєте, лікарко? А, не суть, проїхали.

— Для початку познайомимося. Мене звуть Завгородня Олена Павлівна, а ви — Крищенко Родион Дмитрович. Так? 

— Та ніби-то так. Уже і сам не знаю. Зате скажу чесно. Приємності мало з вами познайомитися, Олено Павлівно. Можливо, за інших умов я б стрибав від радощів, але не сьогодні і не тут. Давайте, бомбіть своїми грьобаними тестами, і швидше відпускайте мене. Я сьогодні не виспався. Поганий сон наснився. Що мене вбивають, чи то я когось убив. А, не суть, проїхали.

 — Поясніть, будь ласка, Родионе, який ефект ви мали на увазі, коли я ввійшла?

Жіночка вже й сама не рада, що взялася за психологічну реабілітацію родича. Ну сто разів говорено, що так не можна чинити. Погодилась лише через те, що більше нікому було. П’ять вузькопрофільних лікарів не знайшли підходу до Родиона і вимушені були пофутболити незручного пацієнта між собою, а свою матір, що теж була серед них, хлопець вигнав сам. За що він її так зненавидів? Одна згадка про неї викликає у нього вибух самоагресії. Он, свіжі сліди від укусів на руках. І то ще не весь список психічних відхилень. Випадок племінника не вписується ні в одну схему психоаналізу. Ось чому сестра врешті махнула рукою, плюнула на багаторічні образи і сама зателефонувала. Першою. Дивина, та й годі. Зателефонувала, і слізно прохала взяти сина на реабілітацію, інакше він навічно стане пацієнтом психлікарні.

— Що я мав на увазі? Ефект Дросте. Чули про такий? Картина у картині, Оксано Батьківно.

— Олена Павлівна. — механічно поправляє пацієнта лікарка, а сама розмірковує про те, чому сестра заборонила розкривати племіннику сімейну таємницю. Боїться, що Родион зовсім втратить здоровий глузд, або ще гірше – вб’є її саму.

— А я імен не запам’ятовую. Вибачте. Психотропні постарались. А щодо ефекту, то все почалось з картонної коробки від какао-порошку, на якій один чувак намалював медсестру з розносом у руках і філіжанкою гарячого шоколаду та ще одну таку ж коробку. Можна ваш смартфон? Дякую. На ньому інтернет підключений? Ок, Гугл. Ефект Дросте. Гм…

Родик підвівся і наблизив екран до очей Олени Павлівни.

— Як вважаєте, шедевр? На мою думку, бридня. Просто тьфу!

Родион переборщив з плювком і рясно заляпав екран смартфону слиною:

 — Ой, як незручно. Новенький айфон задрипав. А усе вони, задрипані питалки: що, чому, коли, навіщо? Коли до вас усіх дійде, що я – не псих? Мене просто підставили і крапка.

Родик підхопився і нервово забігав по кабінету, на ходу збиваючи ногою чимале погруддя:

— Ненавиджу ваші штучки-відволікалки. Понаставляють усілякої галіматні, а я перечіпатися через неї повинен.

Олена Павлівна тоскно слідкує, як подарунок з кафедри психіатрії від професорки Пилягіної розлітається на друзки. Добре, що вона цього не бачить, а то б неабияк засмутилася.

— Родионе, сядьте і заспокойтесь, будь ласка. Це всього лише погруддя Фрейда. Якщо воно вас так дратувало, могли б одразу сказати. Покличу санітарів, нехай приберуть.

—  Не треба. Хай лежить тут. Мені вже полегшало.

Родионів бас несподівано змінюється на баритон і тепер хлопець з цікавістю розглядає гіпсові скалки на підлозі:

— А що воно впало? Це я зачепив? От я ведмідь неповороткий. Зараз приберу. Можна? Вибачте, лікарко, я не навмисне.

Олена Павлівна помічає раптову зміну у поведінці пацієнта і вирішує цим скористатися: 

— Дрібниці, Родионе. Не переймайтеся. Ляжте на кушетку, я б хотіла продовжити розмову, якщо ви не проти.

— А чому б це я був проти? Ви таке скажете, лікарко. Я ж не монстр якийсь. Людей не їм. Чи їм? Аррр! — Родик рикнув і хитро підвів ліву брову. Потім прихильно посміхнувся. — А ви дуже гарна. Мені пощастило, що ви мене лікувати взялися. Але ж це не надовго, правда?