Гравець від бога.

Розділ 16 Ігри розуму

Розділ 16

Ігри розуму

«Він – той, Хто змішав два моря:

одне – приємне, прісне,

а друге – солоне і гірке.

Він поставив між ними перегородку

і нездолану перепону.»

(аль-Фукан, 25/53).

 

У Грузії, в містечку під назвою Пасанаурі, зливаюься води білої і чорної Арагви. Одна ріка тече по руслу із чорного сланцю, а друга – по вапняку. Близько двохсот метрів потоки течуть поряд, але не змішуються. Дві сестри: Чорна і Біла.

Іван прокинувся першим, і деякий час мовчки спостерігає дивну парочку. Нівея солодко спить, мов на перині, у обіймах перевертня, укрита волохатими ведмежими лапами. От тобі й маєш. Все-таки не послухалася і спокусилася на живу піч.

Те, від чого Іван тікав, до чого прагнув, злилося воєдино. А навіщо тікав, навіщо прагнув, тепер уже не має значення. Життєві потоки течуть різними руслами і ніколи не переплітаються. Та настає момент, коли їм це набридає і тоді…

Чи мріяв Ваня про те, що у нього колись з’явиться ще один брат? Оце вже ні. Йому вистачало Макса, котрий завжди був його щитом від життєвих негараздів і надійною стіною, що не давала впасти. Був. Тепер немає. Та пам’ять не стерти. Макс навіть після смерті залишається безперечним взірцем для наслідування, бо він – герой свого часу. Мати розповідала, що старший брат з дитинства мріяв про кар’єру воєнного, тож після дев’ятого класу вступив до Київського воєнного ліцею імені Івана Богуна, яке колись називали Суворовським. Макс хотів стати офіцером, а ліцей карбував чоловічий характер, бойовий дух і давав змогу духовно зростати. Там проводили уроки етики, викладали бойові мистецтва, і вчили бальних танців. По закінченню вступив до Харківського політехнічного інституту Національного технічного університету. Брат марив танками. Танк і став його братською могилою у «Іловайському котлі». Тіло Макса так і не знайшли, надіслали похоронку, що пропав безвісти. Був брат, і немає. Натомість з’явилася заміна з іменем Родион. Вискочив, наче чортик із табакерки: осьдечки я, їж і не заляпайся, Іване. А якщо Вані гидко їсти таку баланду, якщо все його єство противиться несвіжим харчам? Реальність стала гіршою за примари в світі аутизму. Іноді равлику краще залишатись у мушлі, і то, не факт, що його легку броню одного дня не розплющить брудна гусениця долі. Реальність навалилася надто швидко, і вдруге мало з розуму не звела. Дружина Макса зараз вдова з двома дітьми на руках. Макс – герой, а хто такий Родион? Зманіжений ранньою славою вундеркінд, пізніше покинутий напризволяще не тільки темними силами, а навіть рідною матір’ю. Біологічну матір Іван бачити не бажає. Мати – не та, що народила, а та, що викохала. Не побоялась складного діагнозу.

У кожної людини є свої скелети у шафі. Люди не ідеальні.

Нівея у схожій ситуації. Збіг, чи фатум? Дві ріки. Чорна і Біла. Життя і смерть. Кохання і ненависть. Мир і війна. Ассури і Деви. Протилежність - не закон там, де зливаються потоки споріднених душ, утримуючи дистанцію і природний баланс, щоб потім несамовито пірнути одне в одного. Так має бути, і хто такий Іван, щоб ставити під сумнів волю Бога?

— Прокидайтеся, голуб’ята, час їсти одне одного. —голосно гарчить дракон до сплюх і боляче тусає перевертня.

— Ти це серйозно, коханий? — солодко потягується Нівея і силиться відвести лапу, що ніжно притримує груди. — Я ще не настільки зголодніла, щоб канібалізмом зайнятися. Магія магію не їсть. Такий закон.

— Ага. — сонно піддакує перевертень, потираючи забитий бік. — Краще коханням зайнятися, воно приємніше, і для життя безпечніше. Я всю ніч не спав, все чекав, поки ви визрієте, але так і не діждався.

 — Голодній кумі хліб на умі. — хихикнула Нія. — Краще тобі не знати, як гора під нами двигтіла, а то ще вмреш від заздрощів. — Родионе, ти можеш думати про щось інше, окрім любощів?

 — Не можу, коли поряд така кралечка, як ти. — солодко облизується Родя і легенько б’є дівчину по попці.

— Ну не тварина ти після цього? Ще раз так зробиш, і я тебе вб’ю.

 — Охолонь, ДракоВан, — шкіриться Родион. — Я не зазіхаю на твою жінку. Ти що, зовсім мізки втратив від ревнощів? Уже й погрітися не можна. Сухар ти, Ваню, ой сухар.

— Зате ти дуже випечений. Прийде час, і тобі веселощі боком вилізуть.

— А я не боюсь. Помирати, так з музикою, правда ж, Ніє?

— Ви собі як знаєте, хлопці, а я у гроб не збираюся лягати. Досить зуби одне на одного точити, пора за справу братися. Коханий, зганяй за дичиною, а ти, Родику, паліччя знайди і трави сухої, щоб я могла сніданок приготувати.

— Слухаюсь і підкоряюсь, моя королево! — зігнувся у невмілому реверансі перевертень. — Чуєш, ДракоВан, киш за м’ясцем, поки я Нівею не проковтнув.

Нівея і собі додала:

— Швидше, любий. Скоро туристи чай з жирком будуть смакувати, дивись, щоб не вдавилися ним, коли тебе побачать.

Дракон зі злістю змахує крилами і злітає у небо. Нівея з Родиком деякий час слідкують за червоним монстром, доки той не зникає за горою.

— Нарешті ми самі. — полегшено видихає перевертень. — Нівеє, крихітко моя, ти справді кохаєш Дракона, чи тільки прикидаєшся? Якщо тебе тягне на екзотичних тварин, зверни, будь ласка, увагу і на мене.

 — Родионе, не починай. — супиться Нія.

 — Не відмовляйся. Іван на ловах, а ми удвох. Зізнайся, мушечко, що проміняла лузера на лідера, і я відчеплюсь. Це ж природно у вашому жіночому середовищі, і де в чому тебе можна зрозуміти. Та чи довго так буде? Доки Іван на коні, ти його кохаєш, а тільки-но він опиниться знизу, ти почнеш шукати нового вождя. Я тебе розкусив?

— Кусалка у тебе ще не виросла, щоб мене тролити. — відмахується Нія. — Ти помиляєшся, Родику. Хіба кохають за віщось? Ти ніколи не замислювався, що у світі є щось вище за людські бажання? Кохання – не лише статевий потяг, а дещо більше. Це унісон двох сердець.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше