Глава 31

Після того як людей десять запитали мене, чи піду я туди, я роблю єдине, що точно мене буде тримати в стороні. Дзвоню Джексону.

- Привіт, Еліс! - щебече він в трубку.

З нашої останньої розмови минуло кілька днів, і я вже забула його голос.

- Як думаєш, ти міг би приїхати до мене в гості?

- Звісно. Може, я приїду в наступні вихідні?

У мене виривається стогін.

- Ні, я маю на увазі сьогодні. Чи не міг би ти приїхати прямо зараз?

Я знаю, він любить все планувати заздалегідь, як і я, але мені дуже потрібно, щоб він прийшов.

- Елісон, у мене після школи ще заняття. Я зараз в школі, зараз як раз обід, - пояснює він.

- Будь ласка, Джеку, я дуже скучила. Хіба ти не можеш зараз піти і приїхати сюди на вихідні? Будь ласка? - Я просив його, але мені все одно.

- Хм ... так, звичайно, Елісон. Я зараз приїду. Все в порядку?

Мене переповнює радість: я і справді здивована, що такий пунктуальний Джек погодився на це, я так рада, що він є у мене.

- Так, я просто дуже скучила. Чи не бачилися вже два тижні, - нагадую я йому.

Він сміється.

- Я теж по тобі сумую. Зараз візьму довідку і через кілька хвилин виїду, буду у тебе близько трьох. Я люблю тебе, Еліс.

- Я теж тебе люблю, - кажу я і вішаю трубку.

Ну от і все. Тепер з'явився шанс, що я, швидше за все, перестану ходити на вечірки. З почуттям несподіваного полегшення отпрвляюсь на літературу в нашому прекрасному старому цегляному корпусі. Але радість була недовгою: в аудиторії Райлі завис над столом Марка.

Що за біс?

Я бачу, як Райлі б'є по парті і гарчить:

- Ніколи більше не кажи так, нікчема!

Марк намагається встати, але битися з Райлі - безумство. Він сильний, але надто добрий, і я не уявляю собі, щоб він з кимось бився.

Я хапаю Райлі за руку і тягну його від Марка. Він заносить іншу руку, і я здригаюся, але як тільки він розуміє, що це я, чортихаючись, опускає руку.

- Залиш його в спокої, Райлі! - кричу я і повертаюся до Марка.

Він виглядає таким же збудженим, як Райлі, але все ж сідає.

- Не лізь не в свою справу, Елісон, - єхидно говорить Райлі, йдучи на своє місце.

Його дійсно краще було б відсадити кудись назад.

Сидячи між ними, пошепки питаю Марка:

- Все в порядку? Що це було?

Марк дивиться на Райлі і зітхає.

- Так він просто козел. Це слово його повністю характеризує, - голосно каже він і демонстративно посміхається.

Райлі важко сопе поруч, і у мене з'являється ідея. Дитяча ідея, але мені все одно.

- А у мене хороші новини! - кажу я Марку солодким голосом.

- Правда? Що саме?

- До мене приїде Джек, і ми всі вихідні будемо разом!

Я посміхаюся і ляскаю в долоні. Я знаю, що переграю, але відчуваю погляд Райлі і знаю, що він мене чув.

- Справді? Відмінно! - щиро відповідає Марк.

Лекція починається і закінчується, але Марк не говорить мені ні слова. Тепер так завжди і буде; Ну і чудово. Бажаю Марку хороших вихідних і повертаюся до себе, щоб поправити макіяж і перекусити перед приїздом Джека. Сміюся над собою, поки крашусь. Коли це я перетворилася в дівчину, яка «поправляє макіяж» перед приходом свого бойфренда? Я знаю, що я стала такою з того дня, як зустрілася з Райлі, після отриманого досвіду, який мене змінив, і після того, як Райлі змусив мене страждати, що змінило мене ще більше. І макіяж - це тільки мала частина змін, які в мені відбулися.

Я їм і злегка прибираю, складаю і прибираю одяг Лі; думаю, вона не заперечуватиме. Джек пише есемеску, що він внизу, я зістрибую з ліжка і біжу на вулицю. Він виглядає просто чудово: темно-сині джинси, кремовий кардиган і біла сорочка. Він дійсно часто носить ці кардигани, але мені вони подобаються. Його привітна посмішка зігріває, він обіймає мене і каже, що радий, що приїхав.

Ми йдемо в кімнату, він дивиться на мене і питає:

- Ти нафарбувалася?

- Так, трохи. Вирішила поекспериментувати.

 Джек посміхається

- Дуже добре виглядаєш, - каже він, цілуючи мене в лоб.

Зрештою, ми вибираємо на вечір романтичну комедію Netflix. Лі пише, що залишиться у свого хлопця, так що я вимикаю світло, і ми сідаємо, обнявшись, на моєму ліжку. Ддек кладе мені руку на плече, а я притискаюся головою до його грудей.

Це я, справжня, а не та шалена дівчисько в панківської футболці, що купається з хлопцем в річці.

Ми запускаємо фільм, який я раніше не бачила, але не проходить і п'яти хвилин, як двері зі скрипом відкривається. Спочатку я думаю, що Лі щось забула. Ну звичайно, це Райлі. Його погляд відразу впирається туди, де ми сидимо в світлі екрану ноутбука. До мене доходить: він прийшов, щоб все розповісти Джеку. Мене охоплює паніка, і я різким стрибком відскакую від бойфренда.