Розділ 8 Багато здивувань Альки (частина 1)

Розділ 8 «Багато здивувань Альки»
Дівчина з роботоком стояли перед дверима кабінету і думали, яку відмазку сказати. Проте щось придумати, вони не встигли. Двері зникли разом з Роботоком. Аліна оглянулася і побачила, що всі рум‘яні лиця, які сиділи за м‘якими кріслами, були обернені до неї. Також у класі був присутній Елвін з вкрай здивованим обличчям.
—    Ви з якого класу? – запитав учитель.
—    З дев‘ятого.
—    Тоді сідайте на вільне місце і не стійте в проході.
«Фух, пронесло» - подумала дівчинка.
Їй помахав рукою Елвін, який сидів один. Аля миттю підбігла і сіла за парту з ним. Інтер‘єр кімнати був доволі стильним, як для шкільного кабінету. Білі стіни та багато мінімалізму, звісно не враховуючи білих парт за якими сиділи учні і до яких був прикріплений інгактор. В кімнаті було близько 40 людей з дев‘ятих і десятих класів. А учитель стильна одягнений в білий костюм з метеликом та у червоні кросівки з крилами. В Алі аж брови піднялися. Смагляве обличчя, широко поставлені сірі очі і надзвичайно суворий погляд. Густі чорні брови, трішки повненький з трьома підборідками, ще й невисокого зросту. Алька легенько штуркнула Елвіна, ніби запитуючи, чому вчитель так виглядає. Та не встиг хлопець нічого відповісти як на білій стіні з‘явилися вони.
—    Що це таке? – запитала вона.
—    Якщо ви порушуєте правила щодо дисципліни, то ви з‘являєтеся на білій стіні. А потім я запитую вас 20 питань по домашньому матеріалу. – люб‘язно відповів вчитель. Ви про це знали?
—    Ні. – коротко відрізала дівчина.
—    Ооооо, вам не щастить, схоже, що ваш робот ще не встиг вам усе пояснити, чи не так? Як його звати?
—    Роботок.
Весь клас одразу почав реготати і всі з‘явилися на білій стіні.
—    Ви назвали свого робота Роботок? Ого, мені здається ваш айк’ю не дотягне й до 5. – почав насміхатися учитель.
Аля хотіла була заперечити, проте її зупинив Елвін.
—    Вибачте, ви збираєтеся продовжувати урок? Чи ви хочете витрачати наш дорогоцінний час на знущання з новенької? Будь ласка, отямитеся, зараз урок і я прийшов сюди отримувати знання, а не дивитися кримінальний фільм.
—    Елвіне! Заспокойтеся!
—    Я можу показати все Міністерству Охорони за неповнолітніми. – пригрозив він.
—    Ви мені погрожуєте?
—    Так. 
—    Елвіне, нічого страшного не сталося. Не треба нічого нікому показувати, а ти! – гримнув він на Алю. Вийди звідси! Заважаєш проводити урок!
Дівчина закліпала очима, встала, проте не встигала нічого відповісти, бо її знову перебив Елвін.
—    Досить, я покидаю кімнату разом з нею, як можна навчатися в такому безладі.
—    Що?! Але ви не можете йти геть без мого дозволу!
—    Професоре Імбир, все можливо.
На цей раз у дівчинки виникло питання, як хтось може називатися імбиром. Елвін рушив до виходу, Алюся попленталася за ним. Всі учні спостерігали за ситуацією, вони дивилися своїми великими очима і не робили нічого. Абсолютно нічого. Вони схожі на роботів, що просто спостерігають, яким просто всерівно на всіх і все. Двері зачинилися. Хлопець з дівчиною дійшли до четвертого поверху. 
—    Схоже на те, що наші заняття почнуться швидше. – радісно мовив він.
—    Тобі за це не перепаде? 
—    А ти як думаєш?
—    Незнаю. – розвела руками Алька.
—    Я хочу кинути тобі виклик. – ні з сього, ні з того сказав хлопець.
—    Виклик?
—    Стань найкращою ученицею ІгрОстОпІї і я відкрию тобі правду.
—    Яку правду? Найкращою? Що? Я найгірша учениця в цій школі.
—    Просто повір у себе! І в тебе усе вийде, я обіцяю.
—    А який у тебе дар чи ти ігрик?
—    Ні, я дарвик. Мій дар — це майбутнє.
—    Ось чому ти не сумніваєшся, що я стану найкращою з найкращих.
—    Звісно, але щоб це справдилося, тобі потрібно вчитися.
—    Аааааа, ненавиджу. – заскиглила Аля.
—    Почнемо з математики.
—    Ти знущаєшся?
—    Чого?
—    Та бо ми завжди починаємо з математики, яка мені ніколи не вдавалася. І і і і і я там нічого не розумію. – посумнішала дівчина.
—    Помиляєшся, матеріал за 9 класів знаєш уже. – усміхнувся парубок.
—    Ааааа, ну це так. Проте лише це.
—    Ти тільки почала! Треба терпіння, ніщо не дається легко!
—    Не правда! – заперечила дівчинка.
—    Чому це?
—    Є генії, а є працьовиті. – коротко сказала вона і хлопець зразу зрозумів її.
—    Знаєш, чомусь у світі все так побудовано. Працьовиті досягають таких висот, як і генії, просто дуже важкими зусиллями. А геніям легко. Проте між ними всерівно встановлюється баланс.
—    Так, але всесвіт завжди буде підтримувати геніїв. Всі забудуть про працьовиту людину, тому що геній завжди був вище працьовитих. Ось чому ніхто мене ніколи не підтримає. Бо більше шансів помилитися в працьовитого, а більше шансів віднайти щось нове у генія. 
—    Я згідний, але чому ти вирішила, що ти не геній?
—    Тому що мені все важко дається. 
—    А може саме це є ознакою того, що ти геніальна?
—    Поки що я не можу відповісти на твоє питання. Доки у мене замало досвіду.
—    Добре, що ти це розумієш, давай перейдемо до математики.
Пробігло кілька довгих і нудних для Алі годин. Була близько 10 вечора. А вони досі вчилися.
—    А як це розв‘язати?
—    Думай!
—    Ну в мене не виходить, я вже вп‘яте пробую! - розгнівалася дівчина. 
—    І що з того? Думай, доки не вийде не підеш спати.
—    Ще чого! Не виходить в мене, ти не бачиш.
—    Добре, дам маленьку підказку.
—    Оооооооооо. – в дівчинки аж очі засіяли.
—    Йди через площу.
—    Через площу? Що? Ааааааааааааа. – і тут прийшло просвітлення.
—    Виходить? 
—    Так, все на ізі. 
—    Давай перевірю.
Аля вже вся сиділа така задоволена, як:
—    Неправильно, твоя неуважність все тобі спортила, ти там мінус забула і розв‘язала неправильно.
—    Блінчик… .
—    Перероблюй.
—    Ех, добре.
Аліна ще довгенько сиділа, вирішувала все і нарешті віддала Елвіну. На це раз хлопець посміхнувся і сказав, що все добре.
—    Я вже маю бігти. – мовив він.
—    Добренько, я тоді ще тут історію повну і піду спати.
—    Давай-давай. До зустрічі!
—    До зустрічі.
Елвін почимчикував до сходів і згодом зник за ними. Аля була дуже замучена, її голова уже не витримувала, проте заради успіху потрібно йти на все. Вона просто дуже хотіла чогось досягнути, щоб довести собі, що вона може. Тому продовжила вчитися. Алька взяла кілька підручників з історії і почала їх читати.
—    Друга світова війна 1939-1945р.р. Це я вже знаю, добре, що вчила наперед. – усміхнулася Аля. А це що таке? Клавдій Фактурс, чоловік, який винайшов ліки від раку.
У книжці красувався усміхнений дядечко. Були також вставлені відео з його презентацій. Спочатку Алька довго думала, як це все відкрити, щоб подивитися відео у книжці. А потім просто нажала на нього і відео пішло. Веселий голос та миле обличчя. Народився в середньостатистичній сім‘ї. Його мама хворіла раком легень, у його 5 років, вона померла. З дитинства він доглядав за нею, тому уже добре знав всі нюанси життя з раком. Саме цей досвід допоміг йому створити такі ліки. І у свої 42 роки презентував лікарство. Він займався цим протягом всього свого життя і зміг врятувати життя багатьом людям. Алідка послухала, що він говорив і її вкрай вразили його слова: