Розділ 9 Перші спроби (частина 2)

Доки вона ходила, оглядалася змогла натрапити на Елвіна. Дівчинка явно цьому не зраділа, зате хлопець зрадів.
—    Аль, давай поговоримо. – спробував він.
—    Нам нема про що говорити.
—    Ну чому ти так? Я ж справді не спеціально, наступним разом обов‘язково підійду і врятую тебе, як герой.
—    Мені не треба героя, як ти сьогодні бачив, я сама змогла справитися.
—    Вибач, я визнаю свою помилку, хлопці так не роблять. А чого ти без сходинки? – зненацька запитав Елвін.
—    Моя сходинка не вірить, що я є Аля Мертрополіс. 
—    А якщо я тобі допоможу зі сходинкою, ти пробачиш мене?
Тут дівчинка задумалася. Звісно, я не хочу пробачати його за такий вчинок, але мені ж треба сходинку, щоб більше не плутати кабінети, а отже прийдеться. 
—    Пробачу. Пішли.
—    Чекай, а в тебе хіба уроку нема?
—    Незнаю, я окрім конфлікту з сходинкою, забула багато своїх речей і розклад у кімнаті.
—    Тоді спочатку повернемося по них.
—    Ок. – розвела руками дівчинка. Її було всерівно.
Коли вони рушили, Елвін кілька разів пробував почати розмову і ніяк в нього це не виходило. І тут він просто запитав:
—    Що в тебе сталося сьогодні?
—    У мене? Ти жартуєш? Жахливий день. Неймовірно жахливий. 
—    Чому?
—    Я ж уже казала, сходинка мене не послухалася, забула речі в кімнаті, а точно, ще порвала колготки. Тепер весь день в таких ходжу. – дівчинка вказала на свої ноги з стрілками на колготках та й незнаю, важко було це вже колготками назвати. 
—    Це ти впала так? В тебе рана на нозі. 
—    Впала, а байка з тією раною. Ітак весь день наперекосяк.
—    Про своє здоров‘я потрібно турбуватися.  Ти звісно вибач, але ми спочатку до медсестри. Він швиденько взяв її за руку і вони опинилися в кабінеті медсестри. В Алі очі на лоб полізли. Вони справді перемістилися? Дівчинка здивованими очима подивилася на хлопця, він усміхнувся та й розвів руками, мовляв нічого не сталося. Проте Алька була нетерпляча.
—    Що це було, Елвіне?! Тут же ніби всі на сходинках переміщаються, чи не так?
—    Взагалі-то ні. Одні з найкращих учнів школи вивчають ігрування, це один з прийомів.
—    Ігрування? А чого його не вивчають з молодших класів.
—    Для того щоб ігрувати, потрібен розум. От для того, щоб перемістити тебе сюди я мав знати приблизну відстань від точки початку руху до кінцевої точки, визначити кількість можливих точок між ними і зробити розмах, та й переміститися. Ну як, досі думаєш, що математика не потрібна?
—    Я так ніколи не думала. – сухо відповіла дівчинка розуміючи, що вона мусить вчити математику.
—    Оооооо, а кого я бачу?! Елвіне, рада тебе бачити. 
До хлопця неочікувано підійшла медсестра і обійняла його. Тут Алюся явно щось не зрозуміла. Коли медсестричка відпустила його, вона поглянула на Алю.
—    А тобі чого? – злісно сказала незнайомка.
—    Це моя подруга. Радий тебе також бачити, Сірія, не знав, що ти медсестра, ти ж тільки 2 роки тому випустилася? – вступився за Алю і почав говорити про своє.
—    Так, 2 роки тому. Але я швидко закінчила університет, тому пішла працювати по спеціальності. 
—    Ого, 2 роки лише. Цього й треба було очікувати від однієї з Синіх пазурів. А доречі познайомтеся.
Нарешті вирішив він вирішив нас познайомити. А то скільки стою, чекаю, а говорять про своє, мене ніби не існує. Еееееххх, все ж не для мене його друзі.
—    Це Аля, а це Сірія. Вона одна з найкращих учениць нашої школи всіх віків. – усміхнено представив Елвін свою знайому.
—    Сірія, для тебе медсестра Сірія. 
—    Просто Аля. 
—    А для чого ти прийшов? – заговорила вона до Елвіна і знову ніби Альки не існувало.
—    Ааааа, точно, в Алі на нозі рана. 
—    Добре, ти лишайся тут, а ти Аля, ходи за мною.
Аліна пішла за нею. Навіть незнаючи, що сказати. Елвін сам відправ мене в руки цій злюці. Ехххх, ну що ж, надіюся, я виживу.
—    Сідай. 
Аля швиденько запригнула на ліжечко. Вона оглянулася. Цікава лікарня, як всюди ліжка, але тут було інакше. Кожне ліжко могло деформуватися в залежності від хворого. От там недалеко один не міг лягнути на спину, тому ліжко перетворилося на крісло і чуть-чуть опускалося, щоб він заснув. І так було з кожним по-різному. Стіни були з встроєними в них книжковими шафами, в котрих були не книжки, а лікарства. А щоб якийсь хворий не взяв те, що не потрібно або злодій, щось захотів викрасти. То книжкові шафи були захищені спеціальних гелем, через який мали доступ тільки мед-персонал. Цікаво.
—    Знімай капрони. 
Аля виконувала, все як вона каже. А що ще їй було робити? 
Сірія справді була містером своєї справи. Вона миттю обробила рану і взагалі зробила так, що рана зникла. Алю з‘їла цікавість.
—    А як ти це зробила?
—    Аааа, рану забрала. Нас цього навчали, це за допомогою ігрування.
—    Ваууу, круто! – захопилася дівчина.
—    Хочеш тебе навчу?
В Алі аж очі засіяли.
—    Так!
—    Вивчи математику і приходи. Хоча б основи, щоб ти знала, я знаю хто ти і про твою ситуацію, але без математики ніяк, то що зможеш?
—    Зможу, а потім ти мене научиш.
—    Звісно. Все біжи, тебе Елвін чекає.
—    Дуже дякую, медсестра Сіріє!
Мовила Алінка і швиденько повернулася до хлопця. Все ж мені сподобалася Сірія, вона лиш здалася злою, а так хороша. Якщо вона мене научить так лікувати, це ж так класнооооо. Все, буду вчити математику. Усміхнено думала дівчинка, поки вони з Елвіном йшли до її кімнати.
 Аля спробувала відкрити двері до своєї кімнати, нічого не получилося. Дівчинка терпляче постукала. Через декілька секунд почулися кроки.
—    Чого вам треба? – вигулькнув Роботок.
—    Як це чого? – не зрозумів Елвін. Ти ж її Робот, ти повинен про неї піклуватися, все пояснювати, а не кричати. – заступився за Альку Елвін.
—    Я добре знаю свої обов‘язки, а вона своїх незнає! Як вона може бути настільки дурною, я не хочу бути її роботом.
—    Не говори дурниць! Ти повинен її навчати.
—    Та її навчити неможливо! – заперечив Роботок.
—    А ти знаєш, як я став одним з найкращих учнів школи?
—    Ти розумний, от того все получилося.
—    Я був такий же, як Аля. Проте мій робот не здався, допомагав і так я вийшов на вершину. Якби не він, я б тут не був.
—    Ну незнаю. Я не збираюся її допомагати.
Елвін хотів знову заперечити і сказати щось Роботоку, проте Аля не витримала:
—    Це моя кімната, тому не загороджуй прохід. – спокійно мовила вона, проштовхнула Роботока, забрала ранець і повернулася назад. 
—    Пішли. – торкнулася кофтини хлопця і ступила до четвертого поверху.
Елвін мовчки поспішив за дівчинкою. 
—    Аль, ми до твоєї сходинки спочатку, а потім на четвертий. – завернув її парубок.
Раптом вони почули голос.
—    А що це тут за пара бродить, та й ще під час занять. Елвіне, невже це ти? 
Аля скрикнула. До них розмовляла та сама сходинка, яка ненавиділа Алю. Елвін уже збирався відповісти, як його перебили:
—    Оййй, це що те саме невиховане дівчисько?! 
           Лице Алі побуряковіло і вона не стримавшись викрикнула: 
—    Зарозуміле? Як ви смієте?! Через вас у мене весь день пішов наперекосяк! Та ви!
І тут хлопець спохватися і відсторонив Альку від сходинки, яка вже збиралася окинути її парою грубоватих слів.
—    Пані! Будь ласка, ви старші, тому заспокойтеся!