Розділ 12 Не все зразу (частина 3)

Дівчинка направилася в свою кімнату. Відчинила двері і побачила Морквика, який сидів за столом і швидше-всього жував морквяний пиріг.
—    Морквику! – Аля кинулася на нього душачи обнімашками.
—    Оййй, Алька, я теж скучив. Досссииитьььь менееее дуууушиииитиии. – заледве вимовив він.
—    Вибаччччч, я не хотіла. – посмутнішала вона.
—    Та нічого, то як перші дні в школі?
—    Жахливввеееезззнооо.
—    Просто-таки жахливеееезззнооо?
—    Ага. Правда, є успіхи. Я змогла познайомитися з Кароліною, яка швидше зі мною познайомилася, коли рятувала мене від Алекса і його компанії.
Зайчик поглянув на дівчину вкрай здивованим поглядом і мовив:
—    Алекс і його компанія зачіпалися до тебе?
—    Так… Алекс образився, бо Єва була чогось через мене вчора злою і получається, що я їм щось підпортила.
—    Але ж ти не винна.
—    От і я про що! 
—    Ну, нічого, повір мені, Алекс не такий поганий, яким здається.
—    Хотілося б у це вірити. – заскиглила маленька. Ти мені зможеш допомогти?
—    У чому? – запитався Морквик.
—    Я хочу потрапити в скляр ігрової гвардії.
В зайчика, коли це почув, кусок морквяного торта з рота випав.
—    Що-що?
—    Скляр ігрової гвардії, чому ти так дивуєшся? Ти ж вроді знаєш всю школу.
—    Аля, туди не можна просто так піти. 
—    Я знаю, але мені потрібно туди.
—    Для чого?
—    Ти ж знаєш, що в мене дар віри і мені треба віднайти спадкоємицю, тому я хочу ще раз перечитати пророцтво, щоб у всьому звіритися.
—    А не можна просто вірити людям?
—    Ні. – коротко відповіла дівчина.
—    Окей. Зараз щось придумаєм, але треба, щоб Роботок не дізнався, бо він у будь-якому випадку тебе здасть. 
—    Знаю…
—    Що ви тут говорите? – почувся голос набридливого робота.
—    А ти куди з валізами? – здивувалася Алька.
—    Ой, я тебе терпіти не можу, тому за тобою буде приглядати Морквик. – махнув рукою і посміхнувся робот.
Стоп! Роботи посміхаються?!
—    Я тепер її помічник, тому попрошу тебе ставитися до Алька з кращими манерами. – почав зайчик.
—    Ти ще малявка, хоча я дякую тобі, що доглядатимеш за цьою тупіцею.
—    Хто-хто?! Малявка?! – заскреготів зубками Морквик.
—    Тупіца?! – розізлилася дівчина. 
Зайчик поглянув на Алю. Аля поглянула на зайчика і вмить зрозуміла, що він хотів мовити цим поглядом.
Дівчина піднялася і взяла попід руку Роботока, а Морквик натомість взяв робота в іншу руку.
—    Що ви робитеееееее?! – почав кричати робот.
—    Робимо так, щоб ти не забрюднював свіже повітря в нашій кімнаті, ти ж прилад, техніка. – мовив заєць.
Алічка з Морквиком підійшли до дверей і миттєво виштовхали з кімнати робота, який полетів по сходам та у відповідь кричав лайку.
—    Ого, а роботи вміють матюкатися? – здивувалася Аля.
—    А ти що не знала? – тепер здивувався зайчик.
—    Ні. – помахала головою дівчина.