Зміна маршруту

   «Розривний звук прориву в атмосферу сотень кораблів!» Саме небо засяло кривавим відтінком  в передчутті, і здригнулась земля від сходження на неї нових сил, що принесли із собою новий порядок в цей світ. 

            ( Шість місяців до цього) 
  —Якщо ви мене ще не знаєте то я сержант «Д.Коллінз» зараз ми  летимо на найбільшому та найтехнологічнішому космічному кораблі який коли небуть був створений  людьми, но про нього пізніше! Зараз про головне не на чому ми летимо, а куди, це можливо наш новий дім... 
 
 —Коллінз що ти робиш?  
—Почувши грубий голос Джейкоб здригнувся і повернувся  в сторону звідки прозвучав голос, перед ним появилась висока постать середньої тіло будови но з добре замітними через жорстку тканину форми натренованими м'язами, чорнявим волоссям коротко вистриженим по армійським стандартам, і з темно карими очима що тільки підкреслювали його суворі брови із яскраво вираженими скулами, це був командир групи "s7-bravo" Капітан Говард Грехам  
 —Знімаю відео хроніку капітане Грехам, хочу щоб наші нащадки знали історію свого походження.  
 —І що ти збираєшся це робити наступні двадцять чотири роки? та тебе майбутні школярі зненавидять ще за перших два заняття!  
 —І так тут зайнятись немає чим  
 —Оо Джейк знову придумав собі якесь незрозуміле заняття? 
 —Привіт Луїзо, а ти що тут робиш? Обізвався Грехем. 
 —Пітер сказав що його непокоять якісь дивні показники, от я і вирішила сходити перевірити що там такого цікавого 
 —Тоді пішли ато я вже зі скуки помираю у цій консервній бляшанці! У припіднятому настрої вимовив  Джейкоб! 
 —А тобі хіба не потрібно свою відеохроніку знімати?  
 —Раз хочете іти то пішли, ато я через вас запізнюсь на заняття з рукопашки! відповіла Луїза і вирушила в напрямку дослідницького відділу! 
 —Хм не знав що ти на рукопашку ходиш! Здивовано відповів капітан Грехем, на ходу 
 —Я недавно записалась, хоч тут і імітовані найбільш наближені  умови до земних но все ж місця моловато, і якщо голову незабити чимось корисним то в неї лізе всяка маячня, от як у Джейка 
 —Ее а я тут до чого?  
 —Та це я так не в серйоз, несприймай на свій рахуно. –усміхнулась Луїза 
 —Я чув що за інструктора там майор Боловей, із групи s2-alpha, дівчата за ним прямо по п’ятам ходять!—Інтонація джейкоба ніби на щось натякала. 
  —В цей момент вони зустріли капітана корабля підполковника Саманту Валет 
Її вигляд вказував ніби вона кудись поспішала, а саме притупцювання ногою по підлозі із складеними на пишних грудях руками та постійнім погляданні на годинник, вона стояла біля дверей  транспортної капсули  яка ось ось повинна була підійти, сама Самнта була високою із злегка кучерявим волоссям каштанового кольору  суворим поглядом із темно карих очей та з доволі привабливими рисами лиця які підкреслювала її фігура у охайній формі капітана корабля 
 —Вітаю вас підполковнику Валет,   
 —Грехем давай без фамільярності ми не на землі 
 —Мені просто здається що так правильно 
 —Можеш вважати мене своїм босом! Я почуваю себе незручно коли до мене звертаються як до воєнного...і куди ви всі разом направляєтесь? 
 —Лейтенант Шерон сказав що замітив щось... 
 —Мене також Шерон ні з того ні з сього вирвав. —Перебила капітан корабля, ніби вказуючи на не необхідності подальшого роз’яснення 
—У мене не надто багато часу, так як скоро ми повинні вимкнути "ДВП"(двигуни викривлення простору), і всім від мене щось потрібно, но Шерон наполягав так ніби долю галактик вирішував!—Втомлено видихнувши промовила міс Валет Нічого раз вже вирвалась то хоча б голова остине. 
—Упродовж наступних кількох хвилин вони рухались на транспортній капсулі в дослідницькій відділ минаючи величезну відпочинкову зону яка нагадувала половинку яйця заглиблену до центру  із живими деревами, відкритими водоймами де повсюди жваво розважались люди, в повітрі витало передчуття великих перемін, потім моторний відсік із вершиною технологічного прогресу людства, і над моторним відсіком розташувався  дослідницький центр де вже у пізній для роботи час було тільки декілька людей які займались не зрозуміло чим. 
 Вкінці зали заповненої найрізноманітнішим обладнанням метушились лейтенант Пітер Шерон та капрал Кіріґая і щось обговорювали біля екранів із даними 
 —...і що ти цим хочеш сказати? Що нам треба змінити курс через те що цього куска газу не має існувати? Ти сам чуєш що ти говориш? Пітер ти не маєш... 
 —О Кіріґая ти вже тут! І що тут сталось, що Шерон навіть капітана витягнув? -перебивши запитав Джейкоб із явною заінтересованістю!  
 —Підполковник Валет! Нам потрібно як можна швидше змінити курс, або ми можемо просто не долетіти до планети! 
 —Лейтенант Шерон може для початку об’ясните що сталось?  
 —Він про пульсар рк8ю683 який мав вичерпати свій ресурс і зірватись вже добру сотню років назад! -Обізвався Кіріґая опасавшись  що прийдеться знову вислуховувати ту саму череду не зрозумілих  термінів і даних. 
 —І яке це відношення має до нас? 
 —Підполковник Валет наша наступна зупинка виходить прямо в туманності через яку зараз пролітає цей пульсар , якщо пульсар вибухне то, це  викличе ланцюгову реакцію від різкого нагріву водню і збагачення радіацією, і що буде з нами? А юпітер його знає враховуючи кількість енергії яка може викинутись в секунду швидше за все ми зникнемо разом із туманністю, якщо ні то нас зітре вибухом, і так ще одна маленька деталь якщо ми якимось чудом пере-живемо це все то нас  затяне маленька чорна діра яка  імовірно залишиться після нього!  
—І в повітрі зависла важка нотка напруги яку розвіяла капітан корабля... 
 —І чого ти вирішив що цей газовий гігант зірветься за ті два дні які ми будемо біля нього?  
 —Якщо хтось з присутніх крім мене ознайомлений з роботою "ДВП" то має знати що при їх виключенні виникає просторова хвиля, це як рухатись на острові загальною площею 10км зі швидкість 240 вузлів і на максимальній швидкості зупинитись, що буде тоді? А я скажу тоді вода яка рухалась стабільно за островом вирветься і сколихне все на кілометри довкола острова тільки замість води сам простір, а пульсар це шлюпка яка от от розвалиться, ми самі можемо запустити ланцюгову реакцію і так дестабілізованого пульсара і якщо ми не зупинимось зараз то ми можемо просто зникнути.  
 —Пітер в тебе походу проблеми з оцінкою масштабів предметів, порівняв нас із супер зіркою, тут швидше ми шлюпка а острів нейтронна зірка.  
 —Джейкоб, ми летимо флотом кораблів на двигуні викривлення простору який від цього корабля  формує свого роду капсулу в якій ми всі знаходимось, а за її межами простір зжимається  спереду і розширюється заді, Ендрю якщо ти ще не в курсі то ми вигинаємо всі три виміри по своєму бажанню, хоча кому я це об’ясняю.   
— Підполковнику Валет що скажете? 
—Сказав Грехам кинувши поглядом уже на явно стривожену Саманту Валет, навіть зазвичай оптимістичний Джейкоб змінив вираз обличчя в передчутті наступних слів капітана корабля, но сама Саманта перший раз від початку місії відчула розгубленість та як хоч як би не хотілось но ігнорувати заяву лейтенанта Шерона не можна. 
 —До зупинки уже почали готуватись і пришвидшити її не вийде або просторова капсула в якій ми дестабілізується і перемолотить нас на космічний пил і тоді пульсар буде останньою з наших проблем... 
 —В смислі почали готуватись? Через скільки ми зупинимось? 
 —Трохи більше як за годину! 
 —Ну тоді негайно треба повідомити щоб готувались до  вибуху! І будем молитись щоб я помилявся інакше наша операція по заселенню іншої планети перетвориться на операцію заповнення частини всесвіту пилом із нас.  
—Тут капітан дістала свій комунікатор і почала говорити 
 —"Оголошую жовтий рівень тривоги, технічному персоналу негайно зайняти зазначені місця із усім необхідним обладнанням і бути готовими до любих подальших розпоряджень, усім непричасним до забезпечення роботи систем кораблів негайно відправитись по каютам та чекати подальших команд" 
 —Шерон є ще якісь ідеї що в цій ситуації можна зробити?  
 —Чому ви мене питаєте? У вас є куча експертів у цій галузі.  
—Які не змогли спів ставити події які викличе двигун за який вони відповідають із не стабільною зіркою. Вже пізно думати про те як це сталось, я іду на капітанський мостик, а ви четверо зі мною! 
—На кораблі метушливо бігали інженери, техніки, ремонтники із всіма приладами якими володіли та як не знали чого їм чекати. Підполковник Валет із групою капітана Грехема  піднялась на капітанський мостик який був на декілька поверхів вище від дослідницького центру, впродовж години підбирались і відкидались різні плани дій, но чим блище підходив час зупинки тим сильніше росла тривога в середині кораблів переносивших частину людства в новий світ, і багато хто боявся що цей світ буде потойбічним. 
  —Підполковнику Валет може якщо ми не можемо зупинитись швидше то може хоча б попробуємо забратись  звідти по швидше?  
  —Дійсно ідея досить хороша, Поуенс на скільки ми можемо пришвидшити перезапуск двигунів? 
  —Максимум до двадцяти одної години. 
  —Цього мало, за цей час ми в запіканку перетворимось! Можна попробувати замінити урановий стержень ще в працюючому  реакторі тоді більшість систем непотрібно буде навіть відключати, тільки є одна проблема... 
  —Ця проблема це всі хто будуть працювати над заміною стержня получать дозу радіації при якій не то що дітей не заведуть, а не факт що взагалі виживуть, ти усвідомлюєш що пропонуєш Шерон? 
— Поуенс, а в нас є зараз інші ідеї? Підполковник Валет нам потрібно діяти зараз і ви самі прекрасно це знаєте. 
— Вигукнув лейтенант Шерон після чого його чорне волосся вже наче настовбурчилось, а по білках голубих очей почали виступати судини від наростаючого стресу. 
  —Поуенс збери техніків відповідальних за реактор І об’ясніть їм усю ситуацію, виберіть мінімум необхідних людей для цієї роботи но тільки тих хто уже має смію, і  не давіть на них, піти мають тільки добровольці 
... 
—Не буду ходити довкола так що скажу зразу мені потрібні мінімум троє сильних хлопців, які понесуть по викидній шахті урановий сердечникі вставлять його у працюючий реактор! 
—Говорив похмурий начальник технічного відділу перед зібравшимися людьми що володіли як знаннями так і відповідали потребам капітана корабля  
—Я так розумію ситуація у нас не веселка, що ви просите нас получити дозу радіації? 
—Вийшовши вперед заговорив чоловік років шестидесяти це був Мейборн Фінч який в свій час приклав руку до створення реактора Невади, а і в подальшому  його більш потужної  модифікації які встановили на РоФи 
—Скажемо так, якщо ми незаберемося з цього кутка галактики  максимум за сімнадцять годин то нашою кінечною зупинкою швидше за все будуть золоті ворота, і це в кращому випадку! 
—І скільки важить цей кусок урану?—почувся грубий голос із задніх рядів, це був крмезний чоловік із густими вусами та ростом більше двох метрів і віком п'ятидесяти років що аж ніяк не виглядав на свій вік, це був Дарен Квінс, людина неймовірної доброти та не людьської сили, що був вибраний в цю подорож за видатні знання в механіці особисто генералом Максвелом 
—Чотириста вісімдесят кілограм, но у викідній шахті набагато слабша гравітація такщо вам більше прийдеться переживати не за вагу, а за те щоб вас не придавило по інерції 
—Я так зрозумів ви погодились?—також вийшовши вперед заговорив Віль'ям Дікс, що був одним із небагатьох людей які були присутні при будівництві кораблів у космосі 
—А що хіба тут є вибір? Або ми або всі інші —Відповів йому Дарен 
—Ну я і так вже застарий щоб долетіти до кінечної!—Дав свою відповід і Мейборн 
—Ну тоді я з вами! Показуйте що робити ато дурно час тратимо 
—Суть вашої роботи в тому щоб ви троє пронесли по викідній шахті із відкритого космосу Уранову серцевину до самого блоку реактора, коли ми зупинимось стара серцевина викинеться по цій самій шахті, програмісти внесли зміни в протокол заміни сердечника такщо після викидання старого сердечника реактор залишеться відкритим ще на вісім хвилин і в цей момент ви повинні встановити новий сердечник, від рівня радіації який буде в той час вас повинні захистити костюми так як старого сердечника там вже небуде, но перед тим як закрити люк реактора ви повинні в ручну ввести активну речовину в ємкість із зрідженим ураном у сердечнику після чого рівень радіації різко зросте до девяти тисяч ренген і щоб неполучити смертельну дозу радіації вам потрібно  буди максимум за тридцять секунд вийти з шахти, все зрозуміло? 
—Простіше нема куди, туди несемо важку жилізяку з відти уносимо свої ноги, і головне не наложити цеглин в скафандр! 
—Радий що у вас  хороший настрій Квінс, ну тоді вперед готуватись скоро виходимо 
… 
—Після зупинки простір біля невеличкого флоту перестав виглядати як вигнутий через роботу "ДВП" і перед очами всіх на капітанськім мостику відкралась дивовижної красоти туманність ще несформованої зірки, сама туманність була всіяна найрізнішими мінералами які заломлювали всі джерела світла по мільйонах інших, та завдячуючи газовому гігантуякий вторгся у цю туманність вона спалахувала та гасла в ілюмінаторах кожного разу коли ця зірка нахилялась по своїй орбіті в сторону земного флоту одним із своїх полюсів, а усіяна туманність найдрібнішими часточками зрідженого та замороженого газу придавала мерехкотінню туманності голубуватого відтінку. Через декілька хвилин після зупинки мерехкотіння змінило інтенсивність спалахів, і на мостику заричав попереджувальний звук від одного із приборів, а на екрани викинуло зображення пульсара під різними спектрами  із кучою перемінних даних. 
—Почалось  
—Вимовив Шерон видавивши словами повітря зібране від дивовижної картини яка розкрилась його очам  
—Фотонні двигуни на всю потужність на вихід із туманності  
—Викрикнула Валет прийшовши до тями після хвилинного заніміння. 
—Луїзо ми будемо тільки мішати, давай відійдемо краще.  
—Вимовив капітан Грехем зрозумівши що його навички у даній ситуації недуже допоможуть, та і недуже хотілось просто стояти спостерігаючи за тим як інші працюють. 
—Дійсно потрібно підготувати палату та препарати від радіації до прийому вражених. 
—І капітан із Луїзою вийшовши за двері направились в медичну частину, захопивши із собою Кіріґаю який уже чекав за дверима, і тільки Джейкоб заворожений присів біля великого вікна склавши руки на грудях та закинувши ноги на якусь із панелей , вирішив ще хоть декілька хвилин поспостерігати за цією картиною яка розкидалась в одному маленькому куточку всесвіту, і під час того як по кораблі бушувало збудження перемішане із страхом, від напруги довкола, здавалось що в повітрі вже навіть відчувається запах адреналіну, більшість незадіяного населення чекали в каютах, хто з сім’єю, хто в молитвах, а деякі панікери так взагалі зайняли місця в рятувальних капсулах,  
—Хоча чим тут допоможе капсула? думали інженери, техніки які в поспіху пробігали повз панікующих які лізли в рятувальні капсули. 
—А Джейкоб немов немовля завмер перед вікном на капітанському мостику, вдивляючись в безкінечну глибину всесвіту і тільки якесь ледь відчутне передчуття із середини надавало Джейкобу якесь незрозуміле відчуття неспокою, ні це не був ні страх ні навіть не тривога від можливої швидкої смерті, це було щось інше, поки незрозуміле. 
—Із комунікаторів трьох техніків які направлялись із новим урановим стержнем по викидній шахті до працюючого реактора, прозвучав голос підполковника Саманти Валет 
—Хлопці ми чекаємо вас тут, так шо навіть не думайте залишатись на тій вечірці.   
—Да ну міс Валет, музика тут що мертвого заставить вийти звідси своїм ходом, дівчат немає, кондиціонер не працює, чорта з два я тут залишусь!—Пролунав оптимістичний голос інженера Мейборна 
—У безперервній метушні проходила година за годиною, техніки працювали на пару з інженерами і науковцями стараючись за як омога найкоротший час запустити субпросторові двигуни, через це в багатьох технічних приміщеннях під ногами валялись жмути заплутаних кабелів які ішли від одних приладів в обхід других до третіх, із деяких вузлів стирчали незрозумілі приспособлення скручені чим не попадя, і усе це для того щоб запустити двигун хоча б на декілька годин і дестабілізований пульсар не дістав їх після свого вибуху, який чим раз яскравіше показував що його кінець уже близько! 
—Земний флот на фотонних двигунах прямував до краю туманності вистроївшись довкола корабля "Невада" в формі м'яча для регбі оточуючи його із усіх сторін уже готуючись до запуску "ДВП" впереді ведучим кораблем був порівняно із Невадою невеликий корабель "Крістофер Карт" довжиною в понад півтори кілометри, зовнішньо він нагадував чотирохгранний наконечник стріли, що правда він був із найтовстішою бронею, найпотужнішим озброєнням та тільки на цьому кораблі була ядерна зброя, а позаду Невади йшов технічний корабель в основному заповнений технікою та роботами для будівництва поселення, центральну зону по кругу від «Невади» вистроївшись у шахматному порядку зайняли два десятки  десантних кораблів на кожному із яких було встановлено дві фотонні гармати башенного типу, зверху та знизу, п'ять кулеметів, один над кабіною пілота інші по боках для прикриття десантування, та ракетної установки із можливістю вибору типу боєзапасу на сім ракет, і міг зараз перенести дві сотні десантників у повній бойовій амуніції разом із технікою або ж шістсот п’ятдесят пасажирів. Виписуючи уявний квадрат між ведучим та замикаючими кораблями летіли чотири повністю роботизованих кораблі підтримки вогнем із дванадцятьма фотонними гарматами експериментального типу, та ядерними реакторами що кожний із чотирьох в троє перевищував потужність реактора "Невади" но були надзвичайно нестабільними та радіоактивними, через що їх і зробили повністю роботизованими, а більшість вільного простору займали на певній відстані один від одного бойові та ремонтні дрони, таким чином було вирішено зекономити дорогоцінний простір на кораблях, так як для переміщення всього флоту використовувався двигун викривлення простору Невади то інші кораблі не витрачали свої енерго ресурси, хотя їм всетаки приходилось чіплятись до корпусу інших кораблів при відносно довгих переміщеннях на фотонних двигунах, і всі ці кораблі оточували та захищали зерно людської раси  п’яти кілометровий корабель "Невада" який був обладнаний як пасажирський, но враховуючи його довжину та об’єми на ньому також розмістили дослідницький комплекс, мінімум необхідного озброєння, шатли для розвідувальних операцій та більшість військової техніки, від винищувачів та малих десантних шатлів до машин наземного типу та чотирьох метрових пішохідних бойових машин розширеного спектру дій, но воєнні їх називають БоРДами. 
—Підготовка до запуску двигуна Невади ішла до завершення, в очах капітана сяяла надія в перемішку із напругою, і ось на кінець із комунікатора капітана пролунали слова техніка Квінса "Готово, вечірка закінчилась! Ми повертаємось додому, тверезі і незадоволені, так що діставайте віскі з льодом". 
—На обличчі капітана на мить блиснула усмішка і вона тут же звернулась по комунікатору до медичної частини, 
—Прийміть наших любимчиків! Збережіть їх для мене, як все закінчиться я хочу їх побачити так що довіряю їх вам!  
—Змиваймось звідси ато цей здоров’як походу хоче з нами поздороватись!—Викрикнув Джейкоб не відриваючи погляду від вікна, і всі побачили у вікні яскраво голубе світло яке освітило весь капітанський мостик. 
—Ви що оглохли всі? Запускайте двигуни!  
—Прокричав схвильованим голосом Лейтенант Шерон. 
—Ви його чули!  
—Стверджувально гукнула підполковник Валет 
—І через декілька секунд картинка у вікні почала деформуватись від роботи двигуна Невади. Та все ж голубий гігант вирішив попрощатись особисто із новими гостями! 
—Зібраний пучок енергії в обох полюсах перед самим вибухом сконцентрувався та вирвався у сторони від полюсів пройшовши прямо перед земним флотом просто стер із цього світу більшу частину ведучого корабля "Крістофер Карт", а рівно по краю зони від якої починав вигинатись простір відкрився  портал від полученої надбавки енергії! У незвідану місцевість, но крім того що цей енергетичний потік відкрив портал так і ще й вимкнув все живлення на всіх кораблях, весь флот зберігаючи курс пройшов у відкритий прохід тим самим врятувавшись від вибуху самої супер зірки, ще через пару хвилин портал закрився і на кораблях по черзі почало відновлюватись живлення. 
—Все окутала мертва тишина і тільки в медичній частині вирувала енергія! Одіті в костюми від радіації лікарі обробляли трьох уражених техніків, зрозумівши із тиші довкола що постраждали вони немарно пішовши туди. 
—Пітер ти як? Пошепки проговорив Джейкоб розвіявши цю нагнітаючу тишину довкола, побачивши схвильовані очі Пітера виглядаючи із за стола. 
—Видаючи характерні звуки почала приходити до життя апаратура в кімнаті 
—Провести аналіз всього що тільки піддається аналізу, я хочу знати що з нами сталось і чи загрожує нам щось далі!  
—Проговорила впевненим наказовим тоном підполковник Саманта Валет. 
—Система життє забезпечення в нормі! 
—Пошкоджень корпусу невиявлено 
—Двигуни будуть доступні через декілька хвилин! 
—Проводжу аналіз підконтрольних дронів! 
—По черзі проговорили помічники  що сиділи в кімнаті 
—Підполковнику валет, тут дещо дивне.  —Тривожно мовив один із помічників. 
—В чому проблема? —Насторожено проговорила капітан. 
—Тут  РоФи (Роботизовані фрегати) перейшли під наш контроль і чекають розпоряджень. 
—А хіба вони не підпорядкуються на пряму Крістоферу Карту?  
—Вимовив лейтенант Шерон взявши себе в руки. 
—Так тому це і дивно... 
—Я не можу знайти ні одне знайоме сузір'я і показники якійсь дивні! —Заговорив помічник що сидів біля великого прозорого екрану із галактичною картою висвітленою на нім. 
—Капітане підійдіть сюди. 
—Почувся тремтящий голос Джейкоба, який як вкопаний дивився у вікно, всі стривожено кинули поглядом в вікно біля якого стояв Джейк, повз яке пролітало тіло людини із жахом що викарбувався на лиці уже замороженого трупа