Розділ 6

Еліна

Зайшовши за ріг, я натягнула на себе свій одяг, який відразу ж вимок до нитки і небезпечно просвічувався мокрими плямами в стратегічно важливих місцях.

- Зачекай, - пролунав позаду мене схвильований голос, від якого у мене ледь не підкосилися коліна. - Елло, зачекай!

Я, не зупиняючись, рухалася вперед по коридору. Тільки б швидше добігти до ліфта. Внутрішніх сил на розмову з коханим у мене зовсім не залишилося. Здається, відкрий я тільки рота, в ту ж секунду я б померла.

Фарба прилила до щік, серце в грудях нещадно калатало, довелося руки стиснути в кулаки, інакше було б помітне їх сильне тремтіння.

- Елло, - мене за лікоть смикнули назад так, що я ледь втрималася на ногах. - Я прошу тебе почекай.

Я опинилася віч-на-віч з тим, кого я раніше вважала своїм і ніяк інакше.

- Візьми, будь ласка, - мій коханий пілот простягнув мені довгий білий рушник.

Я здивувалася. Рушник? Серйозно? Це ще навіщо?

- Люба, - ледь чутно вимовив знайомий і улюблений голос, - тут в Дубаї так не можна ходити, - Франц все ще простягав мені м'яку махрову тканину, не наважуючись подивитися прямо на мене. І я знала, чому.

Мій наряд, і правда, залишав бажати кращого - короткі білі шорти і футболка зовсім не приховували красиву мереживну білизну.

Ось що буває, коли дієш на емоціях. Стрибаючи в басейн, хоча до цього зовсім не збиралася, я не врахувала той факт, що в цій глибоко віруючій східній країні жінкам потрібно було виглядати дещо скромніше.

Якусь коротку частку секунди я вагалася, а потім все ж взяла запропоновану річ.

Адже якщо уявити, що мені потрібно дістатися до ліфта, потім проїхати нагору і пройти по своєму коридору - на всьому шляху мені обов’язково має зустрітися хоча б один працівник готелю, який вважатиме за свій обов'язок, причепитися до мого зовнішнього вигляду...

- Дякую, - я висмикнула і свою руку, і рушника, - і прощай, - прошепотіла, розвертаючись і також побоюючись подивитися на свого колишнього хлопця.

Різко повернулась і, на ходу обмотуючи навколо себе рушник, я летіла до ліфта. Тільки б він більше не зупиняв мене, складно буде противитися і коханому, і самій собі.

На щастя, Франц не зробив ніяких спроб затримати мене, але кроків позаду себе я не чула. Значить, так і залишився стояти в коридорі і просто дивився мені вслід. Від його погляду, здавалося, що ще трохи і загориться, запалає полум'ям моя спина. Шкіра поколювала, немов відчуваючи його уважність на якомусь фізичному рівні.

Я натиснула на кнопку виклику ліфта, двері одразу ж відчинилися. Я заскочила в маленьке приміщення і безсило притулилася до стінки. Заплющила очі, намагаючись заспокоїти свою розбурхану уяву, що малювала барвисті картини, де мій колишній хлопець, похапцем накинувши на себе одяг, затримує мої руку і підходить впритул...

Ледь-ледь, але заперечно захитала головою. Ні, я рішуче відмовляюся бути іграшкою. Взагалі не буду для кого-небудь, а в особливості - для нього.

За турботу про мій зовнішній вигляд я безмежно вдячна Францу, але на цьому все. Я ставлю крапку.

Ком я собі не пробачу.

Я миттєво залишила за собою коридор і тут же опинилася в своєму номері. Кинула погляд на настінний годинник. На щастя, зараз всі мої думки будуть зайняті тільки майбутньою зустріччю в Амірітас.

У мене було рівно п'ятнадцять хвилин, щоб вийти з готелю і викликати таксі.

Не гаючи ні секунди, я рвонула в душ. Голову помити я не встигала, тому зібрала волосся у високий хвіст. Душ все ж прийняла і швидко одягла приталену сукню з розлітаючимся подолом. Махнула тушшю по віях, а губи нафарбувала яскраво-червоною помадою, що символізувала моє бажання працювати в цій авіакомпанії, адже всі стюардеси, які літають на літаках Амірітас, фарбувалися саме так.

- Приємно познайомитися, Еліно, - мені посміхався злегка повненький чоловік та запрошував присісти за стіл. - Давайте я коротко розкажу Вам про Ваші обов'язки, а потім Ви задасте питання. Підходить?

Звичайно ж, мені таке підходило. І ці півгодини ми провели з Акрамом за обговоренням нашої подальшої співпраці. Робота мало чим відрізнялася від моєї колишньої. Єдине, що було разюче іншим - це турбота про безпеку пасажирів. Амірітас заморочилися з цим по повній. Для людей, що літали нашими літаками, це було чудово, для стюардів і стюардес - трохи важко. Занадто багато потрібно було передбачити і до польоту, і вже безпосередньо в небі.

Але коли Акрам озвучив мені базову частину зарплати*, у мене очі ледь на лоба не полізли. Це реально було в чотири рази більше, ніж весь мій сумарний заробіток в B-Airlines. Але, правда, варто сказати, що тут я буду працювати в бізнесі, а не в пеклі**.

- Ти справді готова завтра летіти в Нью Йорк? - запитав мій керівник.

Невже він думає, що я пожартувала. Відрядження в штати триватиме цілих 72 години. Я встигну подивитися основні визначні пам'ятки яблучного міста і, крім того, чудово відпочити.

Про те, що весь політ складе для пасажирів дванадцять годин, а для кабінного екіпажу всі шістнадцять (по дві додаткових - перед і після польоту, щоб повністю підготувати та прибрати літак), я намагалася не думати. Звичайно ж, я з цим справлюся! Адже летіла же я сюди цілих сім з половиною годин.

- Звичайно, Акраме. Я прямо вся в нетерплячці, - я засяяла посмішкою.

- Це супер. Ходімо проводжу тебе туди, де тобі видадуть форму. Там же тобі дадуть ключі від твоєї майбутньої квартири і детально розкажуть, як туди проїхати.

Я кивнула і підхопилася зі стільця, негайно відправившись за своїм супервайзером.

Здається, моє життя починало налагоджуватися. Сьогодні квартира, а завтра вже Нью Йорк.

До свого житла я добралася досить швидко. З чохлом з одягом у руках вийшла з таксі та задерла голову вгору, намагаючись розглянути п'ятнадцятий поверх.