Глава 7. Освячення

+ Flesh - Black crown

Павло Бондаш був людиною, яка любила життя і вміла насолоджуватися кожним його моментом. Тому він прокидався рано, за кілька годин до початку робочого дня, щоб встигнути не тільки попоратися по господарству, а й просто попити каву на вуличній гойдалці, спостерігаючи за світанком. Відразу після цього Паша вирушав на пробіжку по лісу і сьогоднішній день не став винятком. Слухаючи улюблену музику, він підходив до будинку, коли помітив незнайомий силует в одному з вікон будинку Нерозми. Злякавшись за подругу, Павло відразу ж попрямував туди й обережно увійшов, намагаючись не привертати зайвої уваги. Озброївшись старим канделябром, що стояв на тумбочці, хлопець став обходити кімнати в пошуках того, хто міг вломитися в будинок. В одній з кімнат почувся шурхіт. Він підійшов ближче, замахнувся і тут же остовпів від пронизливого жіночого крику.

- Паша! Ти що робиш?! З глузду з'їхав, в чужий будинок ломитися?!  - Кричала Інна, обурюючись тим, що відбувається.

- Тихо. Та не кричи ти. - Намагався перебити він, приставляючи палець до губ.  - Я бачив незнайомий силует. У цьому будинку є ще хтось.

- Так, я.  - Почувся грубий жіночий голос з-за спини. Павло обернувся і побачив похмуру брюнетку, що переплела руки на грудях.

- А ти, власне, хто?

- Це Оксана. - Втрутилася Інна. - Відьма, яка допоможе мені позбутися прокляття.

- Я скоріше допоможу зруйнувати його.  - Уточнила вона.

- Оксана, значить. А я Паша. - Хлопець простягнув руку, але відьма лише гидливо окинула її поглядом. Ніяково прибравши руку в кишеню, Павло змінив тон на більш наполегливий. - І як же ти збираєшся зруйнувати це прокляття?

- А ось це вже не твоя справа. Ти хто? Чоловік їй? Хлопець? Хоча, навіть якщо так, я б на твоєму місці прикрила рота і раділа тому, що я допомагаю твоїй дівчині прийти до тями і не вбити тебе уві сні.

- Він не мій хлопець. - Обізвалася Інна.

- Тим більше.  Іди куди йшов.

- Може це тобі краще піти подалі звідси?

- Паша, не починай. - Кириленко взяла друга під лікоть і відвела в сторону.

- Я їй не довіряю.  І не хочу, щоб ти з нею зв'язувалася. - Шепотів Бондаш.

- У мене немає інших варіантів. Тільки вона знає про це прокляття і про те, як його зняти.

- У мене погане передчуття щодо всього цього.  Будь ласка, пообіцяй, що не будеш робити нічого, не порадившись зі мною.

- Ну що за дитячий садок, Паш? Я вже доросла жінка і можу самостійно приймати подібні рішення.

- Інна, послухай мене. У цьому світі залишилося не так багато людей, які про тебе піклуються ...

- Дякую, що зайвий раз про це нагадав.  - Обурено кинула дівчина, що все ще важко переживала втрату.

- Я не це хотів сказати. - Павло взяв Інну за руку. - Просто не погоджуйся відразу.  Порадься зі мною.

- Добре. Обіцяю.

- Мені треба на роботу.  Нумо зустріньмося сьогодні ввечері та поговоримо.

 - Так, добре.

Павло вийшов з дому і попрямував до свого, коли відьма розвалилася в кріслі та з гордовитим виглядом промовила:

- Так ось заради кого все це. Боїшся заподіяти йому шкоду?

- Що це за маячня? Ми просто друзі.

- Ну-ну. Друзі. Гаразд, ближче до справи. Часу залишилося мало. Через три дні буде повний місяць. Тоді ми й проведемо обряд. Сьогодні освятимо землю в цьому місці. Готуй свічки та святу воду. - Інна повернулася і хотіла перевірити комору, але Оксана звернулася до неї. - І серце тієї дівчини, яку ти вбила сьогодні в лісі принеси. - Руки Кириленко затряслися і вона майже втратила рівновагу. - Отже, не пам'ятаєш? А ось я добре пам'ятаю, як ти повернулася додому о четвертій ранку вся в крові. Я допомогла тобі переодягнутися, змила кров і ти лягла спати. Серце, до речі, я сховала. Воно все одно б знадобилося для ритуалу.

- Я не могла цього зробити… Я цього навіть не пам'ятаю. - Думка про вбивство дівчини зводила Інну з розуму, через що вона утупилася в одну точку, відтягуючи волосся пальцями.

- Могла, повір. Правда, я не очікувала, що демон сидить в тобі так глибоко. Ще трохи, і він витіснить твою свідомість, зайнявши позицію основного Я.

- Будь ласка. - Дівчина кинулася в ноги відьмі та стала благати. - Будь ласка, Оксана, допоможи мені. Я повинна звільнитися від цієї нечистої сили.

- Допоможу, не хвилюйся. А зараз сльози геть і роби те, що я наказала.

Інна швидко знайшла потрібні інгредієнти та вже через годину вони стояли посеред лісу, намагаючись відшукати потрібне місце.

- І все ж я не розумію, як ти можеш не знати, де саме ми повинні провести обряд? - Ніяк не вгамовувалася Кириленко.