Глава 8. Медіум

+ Flesh - Heresy

Поліцейські обходили всіх жителів і запитували, чи не бачив ніхто нічого підозрілого. Інна зібралася і рішуче відповіла на всі питання, після чого закрила двері та сповзла по ним з шаленим серцебиттям. Як і обіцяв, Павло зайшов за Кириленко ввечері та запропонував прогулятися до річки, щоб уникнути зайвих очей та вух. Вони неквапливо йшли по доріжці й обидва мовчали.

- Так і будеш мовчати? - Посміхнувся він.

- А що мені сказати?

- Ну, не знаю. Розкажи, Як провела сьогоднішній день, наприклад. - Саме цієї розмови Інна і намагалася уникнути.

- Ми з Оксаною були в лісі. Освятили землю в тому місці, де відбудеться ритуал.

- Ти ж обіцяла. - Невдоволено кинув Бондаш.

- Знаю. Але у мене немає іншого вибору. Ця каблучка і прокляття занадто небезпечні. За словами Оксани, темрява вже майже поглинула мене, і я сама це відчуваю. Тому подобається тобі чи ні, але хоча б спробувати варто.

- Вона так і не поділилася деталями ритуалу? - Інна негативно помахала головою. - А тебе взагалі це не бентежить? Раптом це небезпечно? Хто знає, чим ці відьми займаються? Може для нього буде потрібно жертвопринесення? Ти хоч розумієш, що віддаєш себе на волю незнайомої людини?

- Добре, які ще є варіанти?

- Давай я знайду іншу відьму. Поговоримо ще з нею.

- Паш, у мене немає для цього часу. До повного місяця залишилося всього нічого. Якщо зараз упущу можливість, доведеться чекати наступного. А на той час від мене вже може залишитися одна оболонка. І то в кращому випадку.

- Яка оболонка? Про що взагалі ти?

Інна не хотіла наражати Павла на небезпеку і розповідати всю історію з самого початку, але все ж довелося це зробити. Дослухавши до кінця, хлопець підійшов до берега, сів на пісок і відкинувся на спину, дивлячись на небо. Недовго думаючи, Кириленко повторила за ним.

- Ще місяць тому я б не повірив, що таке буває. - Кинув Павло. - Ні, звичайно, я вірив, що щось існує, але таке... Демони, відьми, привиди...

- Знаю. Я маю схожі почуття.

- Інно, я хотів запитати... А що відбувається з тобою, коли твою свідомість витісняє ця сутність? - Обережно промовив Павло.

- Не знаю. Здається, ніби я просто дуже міцно сплю. Я навіть не зовсім розумію, коли це відбувається. Але мені здається, що та чорна, в'язка кров, в яку мене затягує демон, і є якимись задвірками свідомості, звідки мені складно виплутатися, поки він сам не відпустить.

- Цікаво, звідки у твоєї бабусі взагалі з'явилася ця каблучка.

- Хто знає? Та й запитати тепер нема в кого.

- А що якщо є. - Павло підвівся та обхопив пальцями підборіддя, обмірковуючи раптову думку.

- Що ти маєш на увазі? - Подруга так само піднялася, з цікавістю спостерігаючи за ним.

- Я чув про одну ясновидицю з Чернігова. Кажуть, вона спілкується з духами та може влаштувати щось на зразок спіритичного сеансу.

- Це, звичайно, прекрасно, але ти пам'ятаєш, що сталося, коли я минулого разу спробувала втекти з міста? Та й чи має значення те, звідки у моєї бабусі ця каблучка?

- А раптом має? Та й до того ж ми живемо в століття високих технологій і автомобілів. Я домовлюся про зустріч і завтра привезу її сюди.

- Паш, дуже дякую, але у мене навіть грошей немає, щоб оплатити її послуги... Вона, мабуть, чимало візьме...

- Не хвилюйся. Я про це подбаю.

- Ти занадто добрий для цього світу, знаєш? - Інна посміхнулася і провела рукою по щоці хлопця. Той затримав її біля підборіддя і ніжно поцілував кінчики пальців.

- Я все зроблю заради тебе.

Не стримавши почуття, що нахлинули, Інна притулилася до Павла й уткнулася носом в груди. Павло потягнув її за собою назад, і вони обидва стали дивитися на небо, ніби в цих фіолетових хмарах був прихований сенс Всесвіту. Вони повернулися додому за північ і ще довго не хотіли розлучатися. Їх дружба завжди була чистою, але зараз здавалося, що вона переростає для Інни в щось більше.

Наступного ранку Павло зв'язався з медіумом, і як тільки вона сказала: "так", тут же висунувся до неї, щоб скоріше доставити жінку до Інни. Медіуму було трохи за сорок. По одному її вигляду можна було вгадати рід діяльності. Тому, як тільки вона переступила поріг будинку, Інна відразу ж зрозуміла, з ким має справу.

- Де я можу розташуватися? - Гордовито промовила жінка.

Кириленко відразу провела її в вітальню, де і планувала провести ритуал. І поки екстрасенс розставляла камені та свічки, Інна з Павлом відійшли трохи в сторону, щоб переговорити.

- Сподіваюся, вона дійсно ясновидиця, а не звичайна шарлатанка. - Прошепотіла Інна на вухо хлопцеві.

- Як для шарлатанки, вона занадто дорого себе цінує. В будь-якому випадку, якщо нічого не станеться, можемо їй просто не заплатити.