Глава 12. Зрада

+ LXST CXNTURY - THUNDERSTORM

Ніжні жіночі риси, злегка здавалися дитячими. Довге темне волосся і бліда, немов молоко, шкіра. Перед Інною стояла гарна молода дівчина з якимись божевільними та порожніми очима. Навколо на багато довгих кілометрів не було більше ні душі. Лише високі скелясті гори з гострими вершинами та холоднеча. Можна було спробувати втекти, але одночасно з тим нікуди.

- Ти... Це твоє прокляття. - З огидою і злістю вимовила Інна.

- Це моя каблучка. Але можеш залишити її собі. Все одно вона лише служить зайвим нагадуванням про жахливу зраду.

- Чого ти хочеш?

- Хм... Чого я хочу? - Аграфена посміхнулася, завела руки за спину і з виразною поставою стала ходити навколо, розглядаючи пейзажі. Якийсь час вона просто мовчала, дивлячись на темно-сіре небо. Потім хмикнула і жестом запросила Інну прогулятися. - Мабуть, ти думаєш, що я хотіла всіх цих смертей. Але це не так. Бачиш, у світі магії ми мимоволі пов'язані з демонами. Вони підживлюють нашу силу, навчають нас і майже завжди допомагають. Натомість ми віддаємо їм своє тіло, даючи можливість проникнути в наш світ, і нашу душу. За своїм бажанням в повний місяць вони можуть скористатися цим. І якщо зґвалтоване і знеможене тіло швидко відновиться, душа буде пам'ятати катування завжди. Зазвичай демони мають кілька підопічних, але мій зациклився на одній. Він був до мене надзвичайно добрий. Я б сказала, що між нами з'явився якийсь зв'язок. Тому, мабуть, і перестарався з моїм останнім проханням.

- Хочеш сказати, що ти не несеш ніякої відповідальності за всі смерті, що він спричинив? Все через твою всепоглинущу ненависть.

- Можливо і так. Але я задам тобі всього одне питання, Інна. Вчинила б ти інакше?

Дівчина притихла, адже навіть не замислювалася над цим. Потім, прокрутивши все в голові та зваживши, дала відповідь.

- Я б відпустила минуле і почала нове життя.

- Серйозно? - Аграфена розсміялася злісним, уїдливим сміхом. - Ти навіть зараз минуле відпустити не можеш.

- Я не розумію про що ти. - Наполягала дівчина, схрестивши руки на грудях.

- Та досить уже. Адже це через тебе мало не загинув Павло. Через твої до нього почуття.

- Ти мариш.       

- Що ж, раз так, давай я розповім тобі історію про одну маленьку дівчинку, яка з дитинства була закохана в сусідського хлопчика. Він був сильний і тямущий, але кращою його рисою була доброта. Після смерті батьків, дівчинці було дуже непросто, і він всіляко допомагав і підтримував. Але вона його відштовхнула. Просто тому, що вважала, ніби весь світ проти неї. Дурна драма через підліткові емоції. Але ось цей вік пройшов. Дівчинка повернулася назад і зустріла свого старого друга. Він все так само щиросердо в неї закоханий, а вона все так же плювати хотіла на це, не хвилюючись про те, що зробить йому боляче. Але ось, ніби по клацанню пальців, через довгі роки в ній починають прокидатися колишні почуття. Тільки тепер це не просто та симпатія, що була в дитинстві, а щось більше. Через роки дівчинка змогла подивитися на нього іншими очима, і демон теж. До твого щастя, ви не настільки близькі, щоб цей зв'язок завадив ритуалу, тому він залишився живий. Але це не скасовує того, що ти нічим не краще за мене і так само не дбаєш про оточуючих тебе людей.

- Давай, згадай ще тих людей, яких демон убив моїми руками. Добий мене повністю. - На очах Інни виступили сльози образи, які вона старанно намагалася стримати, стискаючи міцніше щелепи.

- Ні, за них вже розквиталася я.

- Розквиталася? Що ти маєш на увазі?

- Де, по-твоєму, я була? - Аграфена різко зупинилася і спрямувала в Кириленко важкий, повний болю погляд.

- В пеклі? - Трохи зам'явшись, промовила вона.

- В пеклі. - Сумно посміхнуся відьма. — Якби ж. Тоді я була б під захистом свого покровителя і не страждала всю цю нескінченність часу.

- Сумніваюся, що ти страждала в раю.

- Вірно. Я була в чистилищі. Бачиш, наш світ влаштований простим, але досить підступним чином. Після смерті душа потрапляє в рай, пекло або чистилище. Залежно від того, якою було її життя і як вона його прожила. Безумовно, через те, що я вбила людину, я повинна була потрапити в пекло. Але відьма вбила мене, отже, моє місце в раю. Думаю, не варто перераховувати всі мої погані та хороші вчинки, але для прийняття однозначного рішення їх було недостатньо. Тому моя душа вирушила в чистилище, щоб пройти очищення і прожити нове життя в іншому тілі. Згідно із законом чистилища, душа не може покинути його, поки нестерпним болем не спокутує свої гріхи. Я б давно переродилася, але через прокляття стала відповідальною за всі жертви, яких за ці століття накопичилося чимало. Тому раз по раз моя душа згорала до тла і перероджувалася знову. Я платила за всі смерті, але ніяк не могла покинути те місце. Ти вважаєш мене злом, що наклало прокляттям. Але за іронією я ж і стала головною його жертвою.

- Чого ти хочеш? - Нетерпляче випалила Інна.

- Якби ти поставила мені це питання кілька сотень років тому, я б сказала, що хочу спалити до тла весь цей світ, що позбавив мене всього. Випалити до кореня всю несправедливість і біль, що він заподіює. Але тепер... Я хочу спокою. Століттями мою душу мордували та розривали на шматки, збираючи потім знову лише для того, щоб повторити все. Я бачила долю кожної жінки, що одягала каблучку. Переживала біль кожної жертви.