Розділ  3

✴✴  Розділ   3  ✴✴

   Наступні декілька днів пройшли як по сценарію: море прекрасних емоцій, гарячий пісок пляжів, такі ж гарячі залицяльники, екскурсії визначними місцями, посиденьки в кафешках затишних та не дуже. Дівчата розслаблялися, робили фото та максимально наповнювали своє перебування в Каталонії незабутніми моментами.Так до кінця першого тижня записна книга Міли поповнилася ледве не сотнею нових номерів. Дівчина практично кожного дня пила коктейлі з новим залицяльником. І кожен з них завіряв руду бестію в шаленому коханні.  

   - Ти уявляєш, Олівія,він запросив мене, а я ну зовсім не можу піти. Ну от якби хоча б на  день раніше або пізніше - я готова на тисячу відсотків, а так...А саме завтра в мене дуже важлива зустріч з Хектором. Тільки уяви: його пречудові блакитні очі, такі проникливі. А його руки… Ну як? Як я можу йому відмовити?! А тут Серхіо зі своїм званим прийомом. Тому без тебе я зовсім ніяк. Розумієш? От я і сказала, що прихворіла, проте ти, як моя найкраща подруга і чарівна дівчина мене заміниш. Тільки цього вечора. Чесне піонерське. - сидячи на ліжку руда красуня вже биту годину намагалася вгамувати Олівію, що зараз виміряла свою частину номера кроками. Дівчина в цей момент була схожа не то на пантеру, яку щойно ув'язнили в клітці, не то на дияволицю, що поставила собі за мету поневолити весь Всесвіт.

   - Мілано Арістова.я хочу нагадати тобі, що ти ніколи не була піонером! Більш того - це повна підстава!І, чорт забирай, я навіть в очі не бачила твого Серхіо. Яким чином я можу скласти йому компанію? Це схоже на квест “Піди туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що”. Причому підписала ти мене без мого відома.Тому і викручуйся сама. - якби могла Олівія метала б блискавки в бік своєї кращої подруги. Вона давно звикла до непостійності та вітряності останньої, проте такої ситуації ніяк не очікувала.

   - Ну це не зовсім так. - урезонювала роздратовану подругу Міла.- Ти бачила Серхіо і більш того ви спілкувалися, хвилин з сім. Ось дивися. - дівчина взяла свій блокнот. - Вівторок, чотирнадцята десять, пляж Буено - Віста. Палкий брюнет з двома келихами мохіто. (не знаю чи щось вийде, але чому б і ні?). Домовилися на двадцяту зустрітися в холі нашого готелю. Танцювали в клубі “Оморе” ( Олівія зацінила ). Ну, згадала?  - дівчина протягла записник, ніби підтвердження своїх слів, до блондинки.

   - Міла, ради Бога! Яким чином я можу його згадати? Навіть ти не пам'ятаєш вже всіх своїх нових знайомих. Це в принципі і не дивно. Проте, я тебе прошу не втягуй мене в свої сумнівні знайомства.

   - Ну прошу тебе. Тим паче, що це зовсім не сумнівне знайомство. Серхіо - достатньо відомий тенісист в Каталонії та і в Іспанії загалом. Та й  розвіятися тобі зовсім не нашкодить. Що поганого в тому, що красива, вихована і до речі давно повнолітня та самодостатня дівчина проведе вечір в гарній компанії молодого красеня? - дівчина всміхнулася. - А може й не тільки вечір? Все ж таки, тобі давно пора подумати про себе, як про одиноку молоду особу. І хоча б спробувати  щось змінити в даній ситуації.

   Лія знесилено опустилася в крісло.

   - Міла, хай би тебе чорти вхопили з твоїми амурними справами. Ну не можу я ось так. Та й одягти мені нічого. Я  не брала з собою сукні, що підходили б для урочистого світського раута у вищому товаристві.

   - Так чорти б також зі мною не справилися б. Ти ж знаєш, якщо я щось дуже захочу, я гори готова перекинути. - Міла підсіла до подруги. - А відносно твого наряду, не турбуйся ми все зараз виправимо. В тебе п'ятнадцять хвилин на збори і їдемо на шопінг. - останні слова Міла говорила вже у своїй частині номера.

   -Я  колись копита відкину, і винною будеш ти з таким темпом життя. - Лія зітхнула і без ентузіазму почала збиратися.

   За годину дівчата вже були у люксовому бутику. Міла вмостилася на затишному пуфі та попивала лате, а от біля Олівії метушилися аж два продавця - консультанта, пропонуючи то один то інший наряд.

   - Та не хочу я брючний костюм. Я ж не на ділову зустріч збираюся. Дайте мені самій пройтися й обрати, що одягнути. Зрештою мені хоч трошки повинно подобатися те, за що я змушена буду платити кошти! - як могла відбивалася від вже достатньо набридлих консультантів білявка.

   - Що, сеньйорита хоче? Давайте підберемо Вам найкращий варіант. Будете виглядати як кінодіва. - маневрували працівниці бутика.

   - Сеньйорита хоче, що б ви не висіли над душею і трошки здохнути. - огризнулася Олівія.Ця репліка змусила таки дівчат - помічниць випаруватися.

   - Доречі, шановна, сеньйорита Мілана, а чи не уточните все ж таки з якого приводу буде зустріч? Бо дійсно виряджуся зараз як посміховисько ні в село, ні в люди. То швиденько твій амур - тужур з паном Серхіо розвіється. 

   - Та я точно не скажу, якщо чесно. Щось там про щорічне свято для вшанування пам'яті якоїсь старезної багаторукої богині. Типу вона являється символом вічного балансу і ще чогось там. Ну знаєш різні там бла-бла-бла… Але Серхіо сказав, що це буде весело і ні до чого не змушує. 

   - Ну ти як завжди у своїй манері. Навіть не знаєш до пуття з якої нагоди свято. - Олівія саме вийшла з примірочної в шикарній сукні. Зелена тканина струменіла по фігурі і як найкраще підкреслювала колір очей дівчини. Наряд оголив спину та плечі дівчини й спадав до низу темно зеленим водоспадом.

   - Мабуть, на цій ми й зупинимося. Більш того, твої золотисті босоніжки на шпильці довершать цей прекрасний ансамбль. Ти будеш королевою вечора. - Міла ніби й не помітила єхидну гримасу Олівії та підійшла до каси, щоб сплатити за покупку.

   -І як я на це погодилася? Міла, ти хоч згадай ім'я даної богині. Може в інеті, щось віднайду, треба ж про щось розмовляти з твоїм Серхіо.

   - Інколи ти така зануда. - Міла розрахувалася  і взявши під руку подругу вже направилася до виходу. - Як же там її звуть? Кіра… Кейра...Кара… А Калі здається. Ну що, задоволена?