Розділ  26

✴✴  Розділ  26 ✴✴

   - Ну, якщо чесно, то дуже навіть просто. Зміну тілесних оболонок і вихід з тіла при необхідності - це перше, чого навчають молодих - демонів, тому коли ми досягаємо перших вершин визнання, то даним вмінням володіємо уже досконало. Якщо в тебе з цим проблеми, то пропоную себе в ролі наставника. Обіцяю що за декілька занять ми підтягнемо твої прогалини. - демон насміхався з богині дивлячись при цьому їй прямо в очі.

   - Я запитую хто дав тобі право переміститися саме в це тіло.Дівчина перетисла горлянку демона ще більше. Під пальцями богині явно відчувався пульс.

   - Калі, дивно, але саме ти трохи раніше називала мене осліплим демоном. А на справді саме у тебе зараз спостерігаються проблеми з зором. - демон хмикнув. - Проте скажи мені богиня справедливості, чи бачиш ти поблизу якесь інше тіло. От тому я і використав те, що було під рукою. Не переймайся дівчина не проти. Власне кажучи, їй навіть без різниці, те що зараз з нею відбувається.

   - Її тіло не врятує тебе  від смерті. богиня блиснула своїми очима.

   - От зараз це й перевіримо. - демон знову засміявся. Він був впевнений у правильності свого вибору. - Заодно і покажеш мені, о могутня богиня те, наскільки дорогою для тебе є саме ця смертна. Чи зможеш ти закінчити свою вищу божественну місію, якщо для цього тобі потрібно буде власноруч позбавити життя представницю людського роду.  Людську, беззахисну, смертну дівчину. Яка іронія долі, погодься. Адже саме ти декілька хвилин тому промовляла полум'яну промову, про т, що саме люди потребують твого захисту та покровительства, як ніхто інший.

   Богиня поступилася своїм місцем і очі її знову стали зеленими. Олівія, за допомогою божественної сили, якою підживлювала її Калі все ще втримувала темного воєводу на одному місці. Дівчина зазирнула в його чорні, бездонні очі.

   - Міла, Мілана, я знаю, що десь глибоко, на підсвідомому рівні ти чуєш мене. Мілочко, послухай мій голос.Це я Олівія. Лія. Пам'ятаєш? Вхопися за мій голос немов за соломинку і тримайся. Міланко, пам'ятаєш, як ти хотіла поїхати відпочивати. Пам'ятаєш, як ми разом прописували з тобою грандіозні плани на наш відпочинок, як разом обирали готель, як бронювали квитки. Мілано, згадай про те, скільки залицяльників у тебе було.  Дівчинко, ти пам'ятаєш? Хіба ти хочеш, що б усе це закінчилося. Невже ти на це погодишся? Міла, ти сильна. Потрібно просто вигнати цю заразу з твого тіла. Пробуй. Борися з ним. Міланко, я знаю, що це дуже важко, проте це дуже важливо. Для нас обох. Люба моя дівчинко, я підтримую тебе. Завжди залишаюся на твоєму боці, прошу тебе тільки не здавайся. Дай відсіч цьому виродку, що над тобою знущається. - зеленоока білявка все говорила і говорила. Вона вглядалася в очі подруги, розум котрої був повністю в полоні у пекельного, підступного демона. Олівія намагалася розгледіти там хоча б якийсь відгук. 

   На мить Олівії здалося, що щось людське промайнуло в хижих очах Варгана. Проте не встигла блондинка зловити це щось та ідентифікувати його, як все зникло. Дівчина навіть не була впевнена в тому, що вона дійсно щось розгледіла. Цілком ймовірно, що вона хотіла отримати хоча би якийсь фітбек від Мілани, тому підсвідомість і дала їй примарну надію.

   - Ти дарма стараєшся дівчинко. Проте я оцінив твоє намагання. Не знаю, хто з вас вирішив спробувати даний метод боротьби зі мною. Проте він справив на мене сильне враження. зізнаюся, що я не очікував такого повороту подій. За це я обіцяю, що візьму його на озброєння та буду приміняти в майбутньому для того, щоб поповнювати ряди своєї армії новоприбулими демонами. 

   Очі Варгана стали округлими від подиву. Демон спробував опустити  голову, проте йому заважала рука дівчини, що міцно тримала за горло та перетискала сонну артерію. Тим самим максимально затрудняючи можливість дихання.

   - Відпусти мене! Я  вимагаю. - Варган чи не вперше за період спілкування зі своєю супротивницею почав виявляти ознаки тривоги. І судячи з усього ця тривога все наростала і наростала аж поки не перетворилася в стан схожий  на маніакальний психоз. - Я сказав прибери руку. Він спробував відірвати божественну правицю від свого горла. Проте спромігся лише дещо послабити захват Калі. Опустивши нарешті очі додолу Варган зміг побачити те, що ніяк не очікував. Ліва рука демона, що перебував в тілі подруги Олівії Маргенштайн, лежала поверх купи сміття. Практично побіля мертвої тілесної оболонки демона. Та дивним було те, що з цієї руки яскравою цівкою текла кров. Демон здивовано підняв кінцівку, щоб можна було її оглянути.

   - Ти що зробила, дурепа! Як ти посміла. І це після того, як я великий Варган - могутній темний воєвода з самого пекла, запропонував тобі можливість вічного життя. А що тебе очікує тепер? Чого ти зможеш досягти з нею. Адже ти скоріше за все ще не розумієш. Твоєї подруги вже немає. Від неї залишилася лише оболонка. Тіло. А душа, що перебуває в даному вмістилищі належить не твої Олівії Маргенштайн. Душа, яка заволоділа цим білобрисим тілом - це реінкарнація стародавньої індійської богині Калі. 

   Олівія також опустила погляд. Вона декілька хвилин просто тупо та бездумно спостерігала за тим, як з рани на тілі Мілани стікала кров.

   - Моя ж ти, дівчинка. Міла ти змогла це зробити. Ти перемогла його. Уявляєш, красуне? Причому, мушу визнати що дала ти гідну відсіч не якомусь там занадто набридливому залицяльнику. А страшному тисячолітньому демону, що намагався влаштувати справжню революцію в світі Богів. Моя Мілочка! Ти перемогла самого Варгана - темного воєводу з прадавнього пророцтва. - Білявка підхопила подругу і не перестаючи посміхатися продовжувала говорити.

   - Ну що, Варгане! Як тобі партія? Все ж таки тебе перемогли. І перемогла тебе не богиня з тріади індійських божеств, а проста пересічна, хоч і дуже шикарна смертна дівчина. Тобі шах і мат! - богиня в тілі сеньйорити Маргенштайн раділа.