Календарні оповідки

Сторінка друга: Святвечір

Святвечірній зшиток. 

Успіла. Місяць увімкнув прихильність і щедро освітлював стежину, розчищену від снігу. Батько постаралися. Очікують... Святвечір упевнено присів на підвіконня. Споглядав за таїнством, яке відбувалося за вікном, щедро мережаним морозом.
На порозі зіткнулася з татусем, який із повними відрами по-молодечому нісся до хліва.
- З приїздом, доню. Дібралася.
Защеміло. 
- Ялинка, павучки, їжачки, горішки очікують на твою участь. Але найбільша радість буде для мами. Всі жданики поїла...
Мить, і я вже обцілована материнським очікуванням. 
У передчутті свята на столі застигли кутя й узвар. Кинула оком на ялинку, яка виблискувала дощиком-павутинками. Декілька порухів - і знайшли своє місце на ній павучки, їжачки, горішки. Згадалося, як у дитинстві, саме на Гната, 2 січня, відбувалося дійство виготовлення ялинкових прикрас. Особливо чарували павучки, які вигравали святковістю.
- Пора й бабу наряджати, - навернув до дійсності голос матусі.
- О, й тут мене дочекалися, - радісно вигукнула і взялася до роботи. Через певен час у куток присіла баба, яка гостюватиме з нами до Василя. 
- Віншую вас щастям, здоров'ям, із цими святами. Дай, Боже, в щасті, здоров'ї їх одпровадити й нових дочекатися: від Богоявлення до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння, від Вознесіння до Введення... Рік по рокові прожити, добра, щастя, радості нажити. Христос ся рождає! - програмувався рік у батьковому вінчуванню. Опісля в'язочку сіна розіслано під столом.
- Зоря зійшла, худобу обійшов, пора й нам до молитви. 
Розпочинали з куті, яка смакувала надіями на щасливий прийдешній рік: пшеницею, медом, маком, горіхами. Відчували задоволення й від борщу із "вушками", які додавали страві запаху лісу, бо гриби збиралися власноруч. Власне грибна страва готувалася окремішно й була продовженням святвечірньої трапези. Опісля подавали й інше частування: рибу, голубці, капусту з горохом, вареники... Дванадцятьма стравами насолоджувалося. Вечеря тривала недовго, бо готувалися до церкви, завершували передріздвяні справи. А ще, коли були живі бабуся й дідусь, то обов'язково провідували їх. Однак, то вже буде інша сторінка, виписана дитячими спогадами. 

Святвечірність.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше