2 (4)

Подати руку симпатичний розбійник, на жаль, не здогадався. Роан теж не поспішав допомогти, і Джульєтті довелося спускатися самостійно, боячись послизнутися на сходинці і впасти в пилюку. Але ж не станеш піднімати спідницю, щоб розгледіти цю сходинку, коли навколо стільки незнайомих чоловіків.

Напевно, треба було послухатись тітоньку Ебіль і одягнутися в костюм для полювання. Іноді навіть вона каже слушні речі. У костюма спідниця спереду розрізана, інакше жінка зможе на коні скакати тільки боком, а це заборонено найвищим указом Велерда Сильного. У короля Велерда в дамському сідлі не втрималася улюблена дочка і померла. Ось він розсердився і заборонив. А жінкам довелося різати спідниці і надягати під них високі чоботи та широкі штани, в яких ходять жінки Жовтої Пустелі. Потім Велерд постарів і помер, але повертатися в жіночі сідла жінки королівства відмовилися. В чоловічих набагато безпечніше. Тож скасовувати указ ніхто не став.

Спустившись, Джульєтта несхвально подивилася на імовірно княжича. Він відповів їй невпевненим поглядом і відступив на крок. Дівчина навіть занепокоїлася. Може, у неї з обличчям щось не так? Раптом прищ на носі вискочив, а вона й не знає.

Про всяк випадок торкнувшись носа, Джульєтта обдарувала розбійника широкою посмішкою.

Він чомусь почервонів.

Джульєтта вирішила, що це добрий знак і зробила крок назустріч, щоб розпитати і точно дізнатися княжич він чи ні? Якщо виявиться, що княжич, вона сама собі заздрити буде. Зустріч, як у романі. Пустельна дорога, десь недалеко дзвенять мечі, і тут з'являється він, герой, щоб урятувати героїню.

На цьому місці дівчина збилася з думки, бо виходило: рятувати її княжич мав від самого себе.

Подумати над цією проблемою Джульєтті не дали. Спочатку опанувавший себе Роан заштовхав її за спину і почав похмуро дихати. А потім з кущів вивалився пошарпаний колишній наречений і, корчачи злі пики, пішов до карети.

— Що в нього з обличчям? — ошелешено запитав Роан.

Джульєтта, що миттю вирішила, що навіть дивитись не буде в той бік, виглянула з-за мага і мстиво сказала:

— Стійкий клей попався.

Офіцер, тепер, мабуть, теж колишній, зло подивився на неї, блищачи волоссям, яке склеїлося, і не відмитою половиною обличчя. Найцікавіше виглядав синій камінчик на кінчику носа, особливо, коли власник носа мимоволі намагався на нього подивитися. Джульєтта навіть хихикнула, після чого колишній коханий розлютився і став кричати щось дивне про те, що все одно одружиться і ніхто йому не завадить.

Власне, Джульєтта заважати не збиралася. Нехай собі жениться, скільки хоче. Головне, щоб фізіономію зумів відмити, бо всі наречені порозбігаються.

Роан досить довго і досить терпляче дивився на помінявшого зачіску і пофарбувавшого обличчя букетоносія. Він його навіть у чомусь розумів. Навряд чи батько Джульєтти вибачить спробу одружитися з його дочкою. Щоправда, зовнішність офіцерик вирішив поміняти надто радикальним способом, але це його проблеми та його ж хвора фантазія. Роана ні те, ні інше не стосувалося.

Якщо чесно, Роан навіть не відразу зрозумів, що цей йолоп розповідає про те, як одружиться на все тій же Джульєтті. Напевно, дався взнаки недосип. Та й говорив дурень плутано.

Коли зрозумів, Роан озирнувся на підопічну і переконався, що вона не горить бажанням кудись тікати в обмін на черговий букет.

Потім глянув на малолітнього мага, що вже шкодував, що зв'язався з позолоченим типом. Приділив трохи уваги караванній охороні, яка, незважаючи на дешеві обладунки, цілком успішно справлялася з нападниками. Тяжко зітхнув.

— Можна уточнити, чим саме ти нам погрожуєш? — спитав у букетоносія.

Той від несподіванки замовк, зло зиркнув і повторив:

— Якщо вона не піде зі мною, то найняті мною маги…

Далі Роан слухати не став, просто уточнив:

— Ті маги, що сидять на клені?

Клен у відповідь підозріло затрясся, кілька разів лайнувся і затріщав. Схоже, маги вирішили спуститися разом з гілками. Напевно, їм потрібні були дрова, а шукати їх десь поза кленом було ліньки.

— Я сьогодні такий добрий, — задумливо сказав Роан, який встиг за той час, поки букетоносій розповідав про майбутнє весілля, роздивитись, що маги, які сиділи на дереві, теж носять учнівські плащі. Чи то в них інших не було. Чи вони наївно вважали, що так виглядають значущішими і небезпечнішими. — Я вам дещо поясню. — Роан глянув на схожого на жителя північних князівств хлопця, який невпевнено переминався з ноги на ногу під поглядом   Джульєтти. — Я успішно закінчив старшу школу. Не відмінник, звичайно, і в жодному разі не геній, але за два роки, що я блукаю дорогами, мене навіть не покусали жодного разу. А мені тещу-кровопивцю, яка повадилася ходити з цвинтаря, ловити довелося. І з диким перевертнем я в одному яру зустрівся. І з ведмедем в іншому... А ще я зустрічався з конкурентами, досить часто.

Маги встигли спуститися з дерева та підійшли ближче. Напевно, теж вирішили послухати розумну людину. Роан схвально їм кивнув і продовжив ділитись життєвим досвітом з молоддю.

— Знаєте, що дивно? Чомусь випускники старшої школи прагнуть тинятися світом на самоті. Втім, загадки у тому немає. Чим більше людей, тим меншим буде заробіток кожного. У групи вони об'єднуються рідко, і лише коли робота справді небезпечна. Що саме собою неймовірно. Тому що з чимось настільки небезпечним повинні справлятися маги, які мають контракт із найближчим великим поселенням. Ну, чи кілька таких магів. Не мають вони права небезпеки ігнорувати…

— Годі нести нісенітницю! — чомусь розлютився букетоносій. — Ти зараз же віддаси мені дівчисько і дозволиш нам поїхати, інакше мої маги…

Роан порився в кишені, дістав звідти амулет, переконався, що він не спопеляючий, і махнув ним у бік любителя покричати. Той застиг із відкритим ротом і викривленим ненавистю обличчям.

— Так ось, — сказав Роан, почухавши потилицю. Скульптура, що вийшла з паралізованого букетоносія, могла когось вразливого до смерті налякати. — Якщо хтось бачить групу бродячих магів, то він може сміливо ставити золотий на те, що ці маги закінчили лише молодшу школу і ходити по одному бояться. Обдарованості у них не вистачило для прийому до старшої школи, розуму, посидючості або чогось іншого, не має значення. Вміють ці маги насправді небагато. Тому що у молодшій школі вчать контролювати силу, а не працювати з нею. І дорога цим недоучкам, насправді, в помічники до ремісників, у перевіряючі справжність документів у якійсь не дуже важливій конторі, та на інші не надто складні роботи. Отже, дітки, йдіть ви звідси, поки я добрий.