Камінці

8 (2)

 

Бути аспірантом Роану подобалося. Він встиг пристосуватися до керівника з його незрозумілою підозрілістю, потоваришувати з лаборантами і навіть випробувати копію свого щитового амулету, розраховану на абстрактного мага. Як Лєска і казав, вилізли недоліки, котрі здавалися дрібними і незначними, і вийшла повна нісенітниця. Мабуть, коли проводилися випробування на польових мишках, ці випробування успішно пройшли через те, що миші істоти крихітні, багато енергії, щоб розтягнути щит, не потрібно, та й трималися ті щити не довше хвилини. Тому що енергію потрібно було економити і витрачати її на мишей Роану не хотілося. Як тепер виявилося – дарма.

Добре хоч пробне лабораторне випробування вирішив провести не на живій істоті з фальшивими енергетичними потоками, а на шматку яловичини, покладеному в ящик Каліда. Малюнок енергетичних ліній усередині ящика Роан поставив найпростіший. М'ясо було дуже свіже. У те, що щит хоча б мить протримається на тому, в чому зовсім немає життя, навіть підробленого, Роан не вірив, але розвернутися захист повинен був повною мірою, перш ніж зхлопнутись через те, що захищати нема кого. А шматок м'яса виявився завеликим навіть для цього. Та й щит замість того, щоб тихо повернутися в стан спокою, чомусь нарізав м'ясо на дрібні шматочки, хоч бери і пиріг з ним випікай. Довелося засісти за свої розрахунки і зайнятися пошуками тих найдрібніших і на перший погляд незначних помилок. І Роан підозрював, що цього заняття йому вистачить до літніх канікул. Адже він ще повинен буде черговий іспит скласти.

Загалом, зайнятися Роану було чим. Життя було цікавим і насиченим, і найменше в цьому житті були потрібні небажаючі вчитися малолітні шалопаї. Нібито талановиті, але неправильно виховані.

Ні, Роан знав, що рано чи пізно доведеться викладати. Нічого проти викладання не мав. Але чому так швидко і такий дивний предмет? Якщо чесно, молодий маг досі навіть не підозрював, що хтось у якійсь із шкіл може запровадити такий додатковий курс. Гаразд, етикет чи ази діловодства, це речі потрібні. Але «виживання вільних магів за умов сучасного світу»? Дурість якась. Особливо враховуючи те, що лекції прийдуть слухати студенти, які проштрафилися, яких на цей курс заженуть насильно, і вони цьому будуть зовсім не раді. Піти, не встигнувши прийти, вони, звичайно, не посміють. Інакше їх покарають чимось гіршим за лекції, аж до виключення зі школи та замикання дару. Але слухати все одно не будуть, швидше, всіляко заважатимуть.

— Зацікав їх чимось, — байдуже сказав магістр Варну у відповідь на Роанові сумніви і демонстративно подивився в записник. — Не розумію, чому я маю ще й на твої запитання відповідати? У тебе є керівник, у мене є заступник, висловив би свій подив спочатку їм.

— А я висловив, — признався Роан, але не став уточнювати, що саме вони підозріло дружно направили його до Варну. — Як ці лекції хоча б мають виглядати? Що мені їм казати?

— Гадки не маю. Курс новий. Затверджений у зв'язку з загибеллю молодих вільних магів. Рекомендується ділитися своїм досвідом і спиратися на правила безпеки. Тож… ти в нас вільний маг, який встиг зіткнутися з небезпекою. Розкажи їм для початку про сосну і бабусю, підняту ідіотом онуком. Потім ще щось розкажи. Принагідно прочитай їм ще раз курс з елементарної магобезпеки. Навряд чи вони слухали його уважно. А там зорієнтуєшся в ситуації та ще щось вигадаєш. Тільки не забудь потім надати плани та звітність. Приймати заліки, а тим більше, іспити тобі не доведеться. Курс необов'язковий.

— Ага, — тільки й зміг сказати Роан, навіть не став уточнювати, кому звітувати треба.

Чому ці лекції змушують читати саме його, Роан запитувати також не став. Мабуть, всі викладачі казали, що зайняті, а аспірантів їх керівники відбили. Один Лєска радісно погодився, вирішивши, що так аспірант менше його відволікатиме від якихось важливих справ.

А головне, всі розуміють, що затія дурна. Чим у тій же кабацькій бійці допоможуть якісь лекції про виживання? А при зустрічі з якимось божевільним перевертнем вони чим допоможуть? І так усі знають, що треба робити, а реакцію теоретичними викладками не прищепиш. Краще б цих бовдурів довше і частіше на полігоні ганяли. Дивишся, і сил на капості не залишиться.

 

Лекцію про виживання для зібраних по всій школі бовдурів, як і всі додаткові курси, було призначено на вечір. Роан так і не придумав, що говоритиме. Елементарну магобезпеку він за давністю років пам'ятав погано, а відновити знання не встиг. Про майбутню лекцію його попередили за день. Так що Роан вирішив не смикатися і для початку подивитися, ким же його нагородили.

— Так я й знав, — пробурмотів маг, увійшовши до маленької, розрахованої всього на одну групу аудиторії.

Хлопець, у якому Джульєтта вперто підозрювала княжича, що сидів за крайнім столом у першому ряду, насупився і подивився на приятеля, який не вміє писати звіти. Той у відповідь знизав плечима і похмуро витріщився на високого, білобрисого і якогось нескладного хлопця. Білобрисий теж знизав плечима і посміхнувся.

Усього в аудиторії було шістнадцять чоловік, з них лише три дівчини, дві з яких явно щось не поділили і тепер спопеляли одна одну поглядами. Третя нахабно читала книгу. У компанію присутніх хлопців якимось чином затесався немолодий чоловік, худий і довгоносий, здається навіть із групи Джульєтти. Почувався він у цій аудиторії незатишно і, швидше за все, прокляв той день, коли примудрився створити щось таке, що його змусили слухати сумнівної цінності лекції в компанії недоліток.

Як Роан і підозрював, нікому його лекція з самого початку була нецікава.

Довелося взяти список, провести перекличку, переконавшись, що прийшли всі, і справді подумати, чим би їх зацікавити. Хоча дуже хотілося наслідувати приклад Теї Кадарри і теж почитати цікаву книгу. Тим більше, слухачі так собі. Ворогуючі дівчата, якщо вірити припискам біля імен, потрапили сюди через те, що побилися прямо під дверима завідувача лікарняного факультету. І схоже, не поділили юні діви того самого завідувача — чоловіка гарного, багатого і неодруженого. Чому вони вирішили, що молодий викладач горить бажанням одружитися з кимось із них, для Роана залишилося загадкою. Студенток нещасний завідувач взагалі не любив, усіх гуртом, як вид жінки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше