9 (2)

Дідок виявився балакучим. Пояснив, що експерти вирішили, що матір безпечна, але відвозити її звідси не можна, а то вона може і передумати бути доброю. Тепер скриня знову стоїть у будинку старости і чекає на якусь чуду-юду з іншого світу.

Розповів, що експерти дружно оселилися у вдови Хеделі. А викладачі та дізнавачі зараз там же. Чи п'ють, чи не збрехали і вирішують важливі питання.

Що плоти охороняють воїни, які помічники нелюдя, що збудував летючу штуковину. Охороняють вони плоти дещо дивним способом — нахабно сплять на об'єктах, що охороняються.

Що половина села втекла виручати від торговців гарними дівчатами Віську, дівку бідову, але гарну, а інша половина помчала бити морди хлопцям із сусіднього села, котрі саме з'явилися красти сіно, що сушилося десь на околиці.

Що студенти нікуди не втекли і навіть на матір не подивилися. Вони разом із нелюдом старий ставок чистять. І що ставок той раніше був усім на диво, там навіть раки водилися. А тепер більше схожий на велику калюжу із жабами.

Яс подякував діду за розповідь, спитав, де шукати ставок, і поспішно пішов, поки він ще щось цікаве не згадав.

І став Яс знайшов легко, просто в якийсь момент пішов на крики, спустився в низину, що ховалася за заростями ліщини, і підійшов до Малака, котрий виявився ближче за всіх. А потім деякий час бездумно дивився на те, як приятель дістає з глиняного глечика з відбитою ручкою жаб, сповиває їх у стазіс-поле, яке навряд чи протримається до вечора, надто мало сили в нього вкладено, і складає їх у сумку.

— Що ти робиш? — спитав Яс, вдосталь надивившись.

— Полонених зв'язую, — флегматично відповів Малак.

— Навіщо? — здивувався Яс, вирішивши не з'ясовувати, чому Малак вважає жаб полоненими.

— Щоб віддати старості. Нехай сам їх рахує і звітує перед дружиною.

— Навіщо?

— Ну, він же хотів знати їх сто чи не сто, — сказав Малак і поклав у сумку чергову жабу.

— Давай допоможу, — зітхнувши, запропонував Яс.

Глечиків біля Малака стояло багато і більшість навіть були абсолютно цілими. Мабуть, хтось їх познімав із огорож, на яких вони сохли або служили сумнівною прикрасою.

А підходити до ставка, над яким зараз лаявся цілий натовп студентів, Ясу зовсім не хотілося.

— Розумієш, — сказав Малак, вручивши Ясу глечик із жабами. — Староста стверджував, що там уся риба здохла. А вона виявилася живою. А рибальське закляття з амулету ми вже витратили на жаб. А рибу нам треба запустити у ставок у будь-якому разі. Ось тепер вони й думають, як її витягти з води живою, де зберігати, поки чиститимемо ставок і шукатимемо зниклі ключі, які його живили.

— Хм, — сказав Яс і запеленав жабу в стазу.

Де зберігати рибу він у принципі знав. У тому ж полі, що й жаб. Але ось ідей про те, як її виловити, у нього не було. Хоча…

— Малак, я ж бачив риболовецьку сіть недалеко звідси. Велику, від одного до іншого берега цієї водойми розтягнути можна. І господар там так захоплений рибалкою з дівчиною, що навіть просити нічого не треба. Навряд він помітить, що вона зникла, а потім повернулася.

— Хм, — тільки й сказав Малак, відбираючи у Яса глечик, а потім таки спитав: — Сам дотягнеш?

— Долевітую. Підйомним амулетом.

***

Позичати рибальські сіті Ясу поки не доводилося. А тут усе посилив той факт, що позичати доводилося без дозволу, а отже, наскільки можна тихо і непомітно.

Парочка, що спалила свою їжу, все ще була в човні. Тільки тепер вони там хихикали, пихкали і всіляко розгойдували плавзасіб.

А сіть, начебто штука зрозуміла і схожа на сильно діряву тканину, згортатися в рулон не хотіла, чіплялася за траву, збирала в себе дрібне сміття і всіляко псувала життя Ясу. З туги хлопець хотів уже почекати, доки парочці набридне хихикати, вони захочуть поїсти і вирушать на берег. А там запропонувати їм їжу в обмін на тимчасове користування сіттю, за умови, що до ставка її доставить власник. Зупиняло тільки те міркування, що хихикати вони можуть ще довго, а потім ще й не погодитись на обмін. Раптом у них десь прихована ковбаса?

— Гірше не буде, — нарешті вирішив хлопець і, не чекаючи, поки його діяльністю зацікавляться, сяк-так зібрав сіть у велику грудку і поніс, виставивши її перед собою, як щит.

Сіть й тепер не припинила демонструвати свій поганий характер. Вона розповзалася вбік, норовила вислизнути і звішувала то один, то другий кінець просто під ноги. Але Яс гордо йшов уперед і навіть спіткнувся об неї лише двічі. А впав взагалі один.

***

— Що це? — здивовано спитав Льєн, коли Яс кинув здобич йому під ноги.

— Сіть, щоб рибу ловити, — представив здобувач брудне щось, з травинками, гілочками та листям, що стирчало на всі боки.

— Да? — чомусь засумнівався Льєн і поворушив щось носком. На його подив, нічого дивного звідти не вилетіло, і навіть миші не почали з писком розбігатися на всі боки.

— Хм, — задумливо висловився Льєн.

— Тільки її розплутати треба, — сказав Яс, теж поворушивши здобич. — І питання про те, як зловити рибу буде вирішено.

— Ага, — ще задумливіше відповів Льєн. Потім озирнувся і підозріло засяяв. — Ось чим їх зайняти можна! — вигукнув зайве радісно і, не минуло й п'яти хвилин, як сіть віддали на наругу першокурсникам.

А у Яса з'явилося передчуття, що всі його старання були марними, бо після першокурсників від сіті взагалі нічого не залишиться. Особливо якщо хтось із них схожий на самого Яса у тому віці.

— Добре, що не питав, — тільки й зміг пробурмотіти здобувач. — Тепер, у разі чого, можна спалити і нехай шукають собі злодіїв, скільки влізе.

Висловившись, Яс вирушив допомагати Малакові знешкоджувати жаб, які норовили вибратися з глеків і поскакати собі. Але виявилося, що Малак уже сам із цією проблемою впорався. Довелося йти до ставка, щоб взяти участь у дебатах про риболовлю.

На подив Яса, коли студенти дійшли висновку, що найпростіше ловити рибу за допомогою левітації, причому на дотик, першокурсники принесли сіть. Дір у ній начебто поменшало, зате деякі стали набагато більше, але виглядала вона більш-менш перспективно. Як цією штукою користуватися ніхто особливо не знав, але те, що якщо до одного краю не прив'язати чогось важкого, до дна вона не опуститься, розуміли всі. Тому наступним номером програми стало наповнення звільнених від жаб глеків камінням та прив'язування їх до сіті. Яс також у цьому брав участь.