Баланс між навантаженням і пропускною здатністю

Збереження балансу між навантаженням і пропускною здатністю означає, що ми власноруч установлюємо такий темп прийому нових завдань у розробку, що має відповідати швидкості видачі робочого коду. Тим самим ми практично фіксуємо кількість WIP на необхідному показнику. Коли робота завершується, ми витягуємо нову роботу (або вимогу) від тих, хто формує навантаження. Тому будь-яке обговорення пріоритетів і прийняття зобов’язань щодо нових завдань може відбуватися лише в контексті завершення певного обсягу поточної роботи.

Такі зміни дають глибокий ефект. Пропускна здатність процесу обмежена вузькими місцями. Ви навряд чи відразу виявите їх. Ба більше: якщо ви поговорите з усіма учасниками ланцюжка створення цінно­сті, кожен напевно скаже, що занадто перевантажений роботою. Однак тільки-но ви збалансуєте навантаження і обмежите кількість WIP у вашому ланцюжку створення цінності, станеться диво. Цілковито завантаженими залишаться лише так звані «вузькі місця». Решта учасників ланцюжка створення цінності незабаром відчують, що в них з’явилися вільний час і нові сили. І навіть ті, хто працює у вузьких місцях, будуть зайняті, але не завалені роботою. Можливо, уперше за довгі роки ваша команда не буде перевантажена і у багатьох людей нарешті з’явиться давно забуте відчуття вільного часу.

Створення резерву часу

Завдяки резерву часу організація зазнає менше стресів і співробітники можуть зосередитися на якості виконання робіт. Тепер вони можуть пишатися своєю роботою і насолоджуватися цим відчуттям. Володарі вільного часу почнуть витрачати його на вдосконалення — почнуть відвідувати курси підвищення кваліфікації або просто займуться прибиранням робочого місця. Зазвичай люди намагаються вдосконалити свої навички, робочі інструменти або відносини з колегами, що перебувають на попередніх і наступних етапах виробничого процесу. Згодом одне невеличке поліпшення буде прямувати за іншим, і команда почне справляти враження такої, що постійно вдосконалюється. Її культура зміниться. Резерв часу, створений завдяки обмеженню кількості WIP і прийняття нової роботи лише за наявності відповідних потужностей, зробить можливими покращення, які ніхто не міг навіть уявити.

Для забезпечення постійного вдосконалення необхідні резерви часу. Для їхнього створення слід зберігати баланс вимог і пропускної здатності, а також обмежити кількість WIP.

Люди інтуїтивно прагнуть заповнити вільний час. Тому ­після обмеження кількості WIP і створення балансу між вимогами і пропуск­ною здатністю з’явиться тенденція до «балансування виробничої лінії» за рахунок перерозподілу ресурсів так, аби усі члени команди були цілковито задіяні в робочому процесі. Хоча це й виглядає дуже ефективним рішенням і відповідає уявленням про гарний менеджмент із ХХ століття, насправді воно уповільнює формування культури постійного вдосконалення.

Аби зробити можливим постійне покращення, вам потрібен резерв часу. Тому ланцюжок створення цінності має лишатися незбалансованим і містити вузьке місце. Оптимізація заради використання всіх наявних ресурсів небажана.