Глава 8

Нікіта

Ранок почався стандартно: телефонний рапорт бабусі, що живий та здоровий, пробіжка, холодний душ і міцна кава. Голова після вчорашнього вечора трохи боліла, але по завершенню всіх процедур, я був як новенький.

Приїхав до університету, не встиг зайти, як мою увагу привернула машина, яка тільки-тільки повернула до навчального корпусу. Не відразу зрозумів, чому моє серце почало частіше битись.

На передньому сидінні сиділа мініатюрна дівчина. Вона чмокнула хлопця, вийшла з транспортного засобу, і от тут мене наче крижаною водою облили. Це була моя маленька Ланочка, яка цілувала не мене. Чорт, що вона в ньому знайшла? 

На вигляд тому типу було близько тридцяти. От чесно, я не можу збагнути, чому майже всі дівчата думають, що якщо хлопець набагато старший, то він обов'язково повинен бути справжнім чоловіком. Вік не той критерій, який визначає мужність, але хто ж мені повірить? 

Лана пройшла повз, навіть не подивившись в мою сторону. Швидко наздогнав дівчину і знов потонув в карамельному ароматі, який заповнив весь коридор. 

Вирішив ще раз спробувати розговорити її. Знову не втримався і доторкнувся до неї. Моя дівчинка відразу напружилась, але руку з талії не скинула. Мені було приємно, що на нас дивляться інші. Нехай знають, що дана молода особа зайнята мною.

Хотів навіть покликати на побачення. Хоча, якщо чесно, то я на справжніх побаченнях ніколи не був. Завжди вважав, що посидіти в клубі за одним столиком – цього достатньо. Але з Ланою я хочу, щоб все було інакше. 

Я очікував, що отримаю підтвердження думки, що той тип її хлопець. Десь глибоко в душі мав надію, що це все ж не правда. Але не могло бути так просто. Карамелька розбила всі мої сподівання. 

І тут мене накрило. Ну чому знову ВІН?.. Відпускаю її та відходжу. Кулаки стиснуті так, що побіліли кісточки. І чому я так реагую на все, що відбувається? Вона звичайна дівчина, таких як вона повно. Чому саме вона так мене зачепила? Я не вірю в кохання з першого погляду, та взагалі не вірю в кохання. Тому мені важко пояснити свої емоції.

Швидко спустився до спортзалу. Потрібно терміново виплеснути лють, яка з'явилась всередині мене, інакше я точно зірвусь на комусь. Підійшов до груші та почав наносити удари. Я так захопився, що не помітив, як минула ціла пара. Руки палили, тіло боліло від утоми, зате полегшало.

Зайшовши до аудиторії, пройшов повз Лану. Вона сиділа і мило про щось говорила з дівчиною. Начебто її звуть Наталя. Симпатична, але не те.

Піддавшись спокусі, сів позаду Лани, і в ніс відразу вдарив її такий п'янкий запах карамелі. І знову я поплив, почав безглуздо посміхатися, дивлячись на рівну спину моєї дівчинки.

На великій перерві, як зачарований, поплентався за дівчатами. Блін, ще трохи й почуватимуся якимсь маніяком. Тягнуло до неї і я нічого не міг з цим зробити. Спостерігав, як Лана купувала собі їжу та відправилась за вільний столик. Непомітно підійшов до неї та сів під стіну поруч з об'єктом усіх моїх думок.

Набравшись сміливості, в голові чомусь крутилась думка, що вона мене відішле в грубій формі, але все ж таки підсів максимально близько до дівчини. Удав, що так і треба. Якщо почала б заперечувати, покликав би за наш столик інших одногрупників, яких помітив в черзі. Я був готовий зробити все, лиш би виправдати своє перебування поруч. 

Неквапливо завів руку назад, доторкаючись спочатку до плечей та волосся, потім повільно спустився вниз. Погладжуючи спину Лани, я сам ставав спокійним. Таким чином намагався переконати  себе в тому, що в мене є шанс і його я точно не впущу. 

Дуже вчасно підійшла Наташа. Не знаю, що вона там говорила, але я їй був дуже вдячний. Тепер точно у Карамельки не буде шансів відсісти подалі. 

Не можу стриматися та опускаю руку ще нижче, прямо на попу дівчини. Це просто блаженство. Вона така упруга. Лана спробувала скинути руку. Ні, я тебе не відпущу. 

Мені дуже сподобались подібні припирання. Це було схоже на гру, яка розганяла кров по венах. А її тихе, але гнівне "Вкушу!" – просто насолода для мене. 

Не думав, що вона і справді зробить це. Лана рішуче прикусила мочку вуха. Ого, розряд пробіг по моєму тілу, а в штанах уже й так камінь. Хочу її повністю. Не треба зі мною гратись, я ж не залізний.

Зібрав всю волю в кулак, щоб не плюнути на все, закинути мою маленьку на плече і не потягти в безлюдне місце. Зробив вигляд, що мене не так просто вивести з себе.

Потрібно до кінця дня не наближатися до неї, а то я можу і не стриматися, затиснути її десь у куточку, щоб заволодіти губами, торкнутися такої ніжної шкіри, запустити руки в шовковисте волосся. Тільки від цих думок уже на межі. Навіть уявити не можу, як це було б насправді. Так, Нік, зберися, щось ти зовсім поплив від цієї дівчини.

Після закінчення пар вийшов на вулицю, тримався поряд з Ланою та Наталкою. І сталося диво, моя маленька продиктувала новій подрузі свій номер телефону. Тепер він був і в мене. Ну, тримайся, Карамелька.

І куди це моє диво так швидко побігло? Простеживши поглядом у напрямі її руху і… Чорт, знову він! Вона помахала подрузі та заплигнула до машини.

Не встиг поїхати додому, як подзвонив Кір. Бажання говорити не було, але вибір невеликий.

- Привіт, брат, – відповівши на виклик, проговорив я.