Глава 13

Мілана 

Для перегляду спеціально обрала мультфільм. По-перше, хотіла побачити реакцію хлопця, але він швидко погодився. Навіть трохи прикро стало. Ну, а по-друге, й справді давно кортіло його подивитися, от можливість випала, а я від не неї не змогла відмовитись.

Під час перегляду Нік сидів поруч, закинувши руку мені за спину. Ага, типу він поклав її на спинку дивана, але постійно своїми пальцями перебирав моє волосся. І це було так приємно і заспокійливо, що я розмістила голову на його плечі й заснула.

Мені снилося, що я літаю в небесах, а потім починаю падати, змахнула руками та відчула тепло. Вчепилася в це тепло обома руками й не збиралася відпускати. Потім мені снилося, що мене легенько гладили по голові й поцілували  в ніс.

Прокинулася я від того, що сонце світило мені прямо в око. Швидко піднялася на ліктях. Мати рідна, це не моя кімната, як я відразу подумала, коли почула запах кави з корицею.

Дане приміщення було обставлено ​​в мінімалістичному стилі: ліжко, на якому я власне і лежала, комп'ютерний стіл, біля нього стілець, тумба, шафа і все. Ах, так, ще й вікно на всю стіну. От би ввечері там із кухлем какао засісти за черговою книгою, було б чудово.

Я завжди мріяла про подібне. Мій куточок в будинку хоч і на другому поверсі, але це не ті відчуття. Коли ти сидиш вночі, в руках чашка зі смачним напоєм, а за вікном відкривається вид на все місто. Краса, яка поки мені недоступна. А в когось така розкіш була. Вони навіть не здогадуються, що є люди, які їм заздрять. 

Стоп! І тут я згадала: клуб, Нікіта, його зізнання, мультик. Блін… Як же не зручно… Це все той коктейль випитий у нічному закладі, так я взагалі не п'ю. Почекайте! Я ж... Ми ж дивилися мультфільм на дивані, але я опинилася тут... І тепер я зрозуміла, чому мені снилося, що я літаю і падіння. 

Ні, я звичайно дуже вдячна, що мене обережно перенесли в ліжечко. Так завжди робив Влад, але ж то рідна людина… Боже, як же соромно!

Швиденько встала, зазирнула у відчинені двері, які вели по моїм відчуттям не на вихід. Дуже добре, там ванна кімната. Нашвидкуруч вмилася і пішла на дивовижний запах кави. Якщо у Ніка хоч на половину така ж смачна кава, як у Влада, значить…

- Я тебе розбудив? – вивів мене з роздумів бадьорий голос Ніка. – Вибач, я намагався не шуміти.

- Я прийшла на запах кави. Якщо ти його зараз же даси, я відберу його в тебе силою, –  і почала  квапливо рухатися на хлопця, зробивши при цьому суворе обличчя.

- Хех, Карамелька, ти така кумедна зараз. Я б все віддав, щоб спостерігати таку картину щоранку. Навіть готовий варити тобі каву до кінця своїх днів, – посміхайся він. – Тільки не бий, – прийнявши умови гри, Нік повільно, але вправно віддаляв від мене заповітний напій.

От негідник. А я й справді схожа на милого такого, маленького зомбика, поки в мій організм не потрапить хоч ковток кофеїну.

Я насупилася, сіла за стіл. Нік поставив переді мною чашку з кавою. Зробила ковток. О Боже, як це смачно. Я навіть очі прикрила від насолоди.

- Які плани на сьогодні? – запитав хлопець.

- Ну, спочатку я планую випити повністю цю чашку. Потім треба зустрітись із Натою, потім додому. Мені потрібно написати доповідь.

- Добре, допивай, я поки піду переодягнуся і відвезу тебе куди ти скажеш.

- Ні, Нік, я краще на таксі.

- Лано, яке таксі? Ти зібралася в тій сукні, що й учора йти на зустріч із подругою? Спочатку ми заїдемо до тебе, ти переодягнешся, потім я відвезу тебе до Нати. Тим паче я друзів в біді ніколи не залишаю.

Хто б говорив… Це ж через нього я опинилась в такому положенні. Але він мав рацію. В тій сукні не дуже пристойно їхати через все місто. Хоча мені було все одно, що подумав би про мене водій таксі, але все ж таки краще погодитись. 

Так, сьогодні субота, значить, брата вдома не повинно бути. Він говорив, що на цей вихідний в нього запланована ділова зустріч. Отже, можна спокійно заїхати додому.

- Добре, – сказала я, посміхаючись. 

Я вже мила чашку, коли спустився Нік. Він був одягнений у темно-сині джинси й такого ж кольору футболку з коміром, яка щільно прилягала до його тіла. Вона так сексуально підкреслювала накачані м'язи, що я задивилася Волосся було ще трохи вологе. На обличчі грала посмішка. Розглядаючи хлопця, я мимоволі прикусила губу. Помітивши це,  він усміхнувся ще ширше.

Ми мовчки вийшли із його квартири. Нік галантно відчинив мені дверцята. Потім оминув машину, сів за кермо і ми поїхали. Нік однією рукою керував машиною. Це виглядало так мужньо. Я знову замилувалася.

Блін, Лано, ти ж сама запропонувала бути друзями, так що підбери свої слини.

Щоб трохи відволіктися, увімкнула радіо. Через якийсь час ми разом підспівували пісні, що грала. Хах, а з нас вийшов би непоганий дует.

- Біжи, переодягайся, я тебе тут почекаю, – пригальмувавши біля мого будинку, сказав Нік.

Швидко змінила вечірню сукню на джинси та першу-ліпшу футболку. Написала Наті смс, що скоро заїду до неї й чекаю від неї адресу. Вийшла надвір.

- Куди ж тепер? – запитав хлопець, коли допоміг забратися до машини.

Показала смс з адресою. Нік швидко довіз мене до подруги.