Глава 14

Наташа виявилась гарною подругою. Не скажу, що краща за Леську, але хіба справедливо було б їх порівнювати? Кожна дівчина чудова по-своєму. 

Мені не терпілося поділитися враженнями від вчорашнього вечора з новою приятелькою. Ната загадково посміхалась, але уважно слухала. 

- Я запропонувала бути друзями. В мене ніколи не було хлопця. Саме тому трохи боязко починати отак відразу. 

- Ну ти даєш, подруго! Він же на тебе облизується.

- Скажеш таке, – щоки почервоніли. – Він погодився. А ще Нік вважає, що Влад мій хлопець.

- Ого, а як він до такого висновку дійшов? 

- А звідки я знаю? Але розумієш, незважаючи на це, Нік весь час був таким галантним, мені сподобалось з ним спілкуватись.

- Лано, я так за вас рада! – щиро сказала вона. – Нік красивий і перспективний хлопець. Він упевнений у собі та своїх діях. Якщо чогось хоче, він уже не відступить. Зараз Нік хоче тебе, у ролі своєї дівчини, і ти чудово знаєш, що доб'ється свого. А знаєш, що найстрашніше для тебе? – я похитала головою. – Не знаєш. Так я тобі скажу, найгірше для тебе, що він тобі теж подобається, і ти не зможеш довго чинити опір. І не дивись на мене так. Ти ж вся світишся, коли говориш про нього, – завершила свій монолог подруга, при цьому дивлячись на мене з переможною усмішкою.

Так, вона права. Як би я не намагалася переконувати себе, але Нік мені й справді подобається, навіть дуже. 

- Хах, Нат, ти наче голос мого розуму, – усміхнулася я.

- Завжди будь ласка. Звертайся, якщо ще треба буде озвучити очевидні речі.

- А ти чому така невесела? – поцікавилась в подруги.

- Так нічого, то дрібниці, – спробувала відмахнутися вона.

- Е, ні! Розповідай, – рішуче попрохала я. – Подруги ж для цього й потрібні. Не скажу, що з мене гарний радник, але вислухаю точно.

- Розумієш, – трохи сором'язливо почала вона. – Вчора в клубі зустріла хлопця, це той друг твого Ніка, я тобі про нього говорила телефоном. 

- Ната, не тягни, що трапилось? – занепокоїлась я, коли побачила, як в очах подруги почали блищати сльози. 

- Ми з ним переспали, – зовсім тихо промовила вона, закриваючи лице руками. 

- Е, – розгубилася я, – а це погано? 

- Розумієш, це на мене зовсім не схоже. Зазвичай я себе так не поводжу. Мені так соромно, – в кінець засмутилася подруга.

- Наточка, все буває вперше, – згадала слова Леськи. Вона так завжди говорила, коли щось йшло не за планом. – Тип паче де гарантія, що ви ще раз зустрінетесь? 

- Лана, він друг Ніка, – нагадала вона.

- То й що? – не зрозуміла я.

- Та нічого, – відмахнулась вона. – Я буду удавати, що нічого не трапилося, і взагалі його не знаю, – зробила висновок дівчина. – Так, це буде вірним рішенням. 

Ми ще трохи побалакали. Походили магазинами. Ната купила собі багато одягу, а мені цього разу нічого не сподобалося. Приїхавши до мого дому на таксі, Ната не захотіла заходити на чай, дістала ключі від машини та поїхала.

Трохи згодом я зателефонувала Лесьці, вже наперед знаючи, що скаже ця лисиця. Я розповіла їй і про Нату. Ми довго розмовляли, сміялися, згадували минулі часи. Як же погано, що вона так далеко. Леська втішила мене, заявивши, що приїде на зимові канікули додому. Ура! Настрій – вище нікуди.

Залізла у ванну з пінкою, увімкнула музику та заплющила очі. А життя то прекрасне. У мене є улюблений брат, котрий за мене гори зверне. Є чудова Леська, яка хоч далеко, але її підтримка відчувається навіть на відстані. Ще є Ната, якій хочеться довіряти, і я впевнена в тому, що вона не зрадить. А ще в мене з'явився Нік. Що я чекаю від цього хлопця, поки сама до пуття не розібралася, але мені з ним комфортно, я впевнена, що він мене не скривдить, але ось так відразу довіритись хлопцю?

Близько четвертої приїхав Влад. Брат був втомлений і голодний. Разом ми швидко приготували вечерю, трохи поговорили. Я дуже сумувала за такими посиденьками, а зараз просто раділа можливості проводити час з найріднішою людиною.

- З ким ти була цієї ночі? – запитав він, уважно слідкуючи за моєю реакцією.

Боже, Влад все знає. Ой, щось мені підказує, що влетить мені… 

- Зі мною в групі вчиться Наташа. Вона просто чудова, не Леська, звичайно, але думаю, що ми станемо гарними подругами, – зі щасливою посмішкою відповіла я, сподіваючись, що брат повірить. 

Говорила неправду Владу я вперше, було складно, але наче вийшло і він не розкрив мою брехню. Хоча про дівчину я говорила відверто. Можливо це впевнило брата в щирості моїх слів.

- А що в тебе з роботою? – вирішила перевести тему.

- Все не так гарно, як хотілося, але думаю, що зміг зацікавити клієнта. 

- Владику, ти в мене найкращий і всі твої клієнти обов'язково будуть задоволені співпрацею з тобою.

- Маленька, мені б дуже хотілося, щоб це було саме так. 

Я розуміла, що Влад не може дозволити собі навіть маленької помилки. Він  впевнений, що від його успіху залежить моє благополуччя. Тому єдиним, що мені залишалося – зробити все, щоб брат відчував мою підтримку.