Карамелька для Ніка

Глава 18

Нікіта 

Вирішив нагадати Лані, що заїду за нею об одинадцятій. Але до назначеного часу ще три години, та я здурію вдома від хвилювання. Не довго думаючи, набрав Кіра, і ми разом поїхали до зали. Він любив зранку позайматися спортом.   

- Привіт, брат! Давно тебе так рано не бачив у залі, –  поплескав мене по плечу друг.

- І тобі привіт, Кіре. Та ось вирішив енергією підзарядитися.   

- Що не вистачає тебе вже на ніч кохання? – реготнув друг, за що отримав тичок у бік. – Зрозумів, не треба мені демонструвати свою силу. Залиш, тобі знадобиться, – закинувши сумку на плече, пішов до входу в зал.

Потренувалися ми знатно. Кір, був не лише моїм найкращим другом, але коли вдавалося разом потрапити до зали, був і моїм особистим тренером. Ми сьогодні приділили більше уваги біцепсам та грудним м'язам. По завершенню тренування трохи побоксували.

- Як справи з Ланою? – поцікавився Кір.    

- Сьогодні йдемо гуляти, – посміхнувся я.    

- Чудова новина. Брат, не будь сильно настирним. Щось мені здається, що твоя Лана та фортеця, яку потрібно брати не поспішаючи.      

- Я вже і сам це зрозумів, – відповів другові.      

- Може ти дав би їй трохи більше свободи? Не мозоль очі постійно своєю присутністю, – дав ще одну пораду Кір.    

- Цього обіцяти не буду. Нічого вдіяти з собою не можу, хочу якомога частіше бачити її, ловити запах карамелі. Ні, брат, не вийде триматися осторонь. Це не в моїх силах.  

- Бажаю успіху на дружній прогулянці, – зробивши акцент на слові "дружній",  посміхнувся друг.

Кір поїхав у справах, а я закинув сумку додому, переодягся і поїхав до Лани. Написав смс, що вже на місці. Висидіти у машині не міг. Блін… Нервував, як пацан перед першим побаченням. До тремтіння в колінах боюся щось зіпсувати. Хоч це було й не побачення, а радше дружня прогулянка. Принаймні, Карамелька саме так і думала.    

У штанах завібрував телефон. І перша думка, невже вона передумала. Ну, не може цього бути.

- Пупсику, привіт. Я так скучила за тобою. Як у тебе справи?     

- Леро, я просив мене так не називати! – дзвонила моя старша сестра, правда старша вона всього на 4 роки, але уявляє з себе не зрозумій кого. – У тебе щось важливе чи як завжди?

- Фі, як грубо. Кажу ж  с к у ч и л а  за тобою, – промовила по буквах останнє слово.  

Угу, як же… щоб ця «високовікова» родичка скучила це повинні всі слони вимерти вслід за мамонтами. Було очевидно, що їй щось від мене потрібно.   

- Я приїду в місто на днях, – не дочекавшись моєї реакції, продовжила вона.   

- Угу, добре, бувай, – але Лера не могла так просто відчепитись, щось продовжувала бормотіти та я її вже не чув.    

Карамелька з'явилася, а я знову забув як дихати. Наче звичайна дівчина, а викликає стільки захоплення. Вона, як я просив, була в спортивному вбранні, яке їй дуже йшло. 

- Бувай! – і відключився, а то я чудово знаю свою сестру, їй би побазікати й вона задоволена, а в мене завжди від її балаканини головний біль. Не хотілося змушувати Карамельку чекати.

Лана намагалася дізнатися куди ми їдемо, але не став розкривати всі карти? Ми під'їхали до спорткомплексу і я помітив, як у Лани очі забігали. Вона була в хорошій спортивній формі, і я зараз не про одяг, а її тіло. У неї було все на місці… попа, груди, стрункі ніжки. Відразу видно, що дівчина також полюбляє спорт.   

Каталися ми довго, Карамелька була просто у захваті. Очі світилися щастям, на щоках легкий рум'янець від адреналіну. Підбігла і повисла на мені. А це так приємно. Блін, яка вона тендітна і маленька в моїх руках. Таке відчуття, що притисни я трохи сильніше і вона б зламалась.

Дбайливо притримував дівчину за талію. Я роздумував, куди ж ми підемо далі. Після такого виду розваг завжди хочеться їсти. Як тільки я розвертаюсь до неї, Лана легенько торкнулась своїми м'якими губами моїх. Я не очікував такого від неї. Правда, від слова "зовсім". Я навіть трохи розгубився, а вона почервоніла. Як же я все-таки вчасно розвернувся. Заправив прядку волосся, що вибилася, за вухо. Провів пальцем по щоці й нахилився до губ. Я дуже боявся, що вона зараз відсторониться і як заліпить мені ляпаса. Але ні, вона затихла і здається навіть затримала дихання, але не виривалася і навіть не намагалася зупинити мене, я поглибив поцілунок.   

Я цілувався з багатьма дівчатами, але щоб земля з-під ніг йшла, таке вперше. Уф, а як серце б'ється. Закінчивши поцілунок, не тому, що мені так хотілося, а тому, що стало страшно, що не зможу зупинитися, а ми знаходилися в людному місці. Притиснув свою Карамельку до себе.

Блін… Я ж обіцяв бути другом, а сам не втримався. Але якби ситуація повторилася, я вчинив би так само. Смак її губ ще відчувається на моїх. Ух… Не можна! Якщо буду наполегливим, то вона точно перестане мені довіряти.    

Лана сказала, що бачила спорт-кафе десь дорогою до картингів. Стискаю кулаки… як же хотілося відчувати її долоню у своїй. Було нестерпиме бажання обійняти її, щоби всі бачили, що ця дівчина зі мною і вона моя.     

Ми швидко поїли та попрямували до машини. Як же хотілося везти її до себе додому. Просто щоб вона була поруч, бачити її, щоб її карамельний запах просочив усю мою квартиру. Нічого, я зроблю все, щоб це стало реальністю, а не лише моїми мріями.   




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше