Глава 24

Нікіта

Я був дуже злим на Кіра. Якби друг не прийшов, то у мене з Карамелькою… Так, потрібно відкинути ці думки, вони зараз зайві. З Ланою ще все попереду. Дівчина чудово дала зрозуміти, що її також до мене тягне. Ні, вона не говорила про це прямо, але її тіло сказало все за неї.    

Розмовляти з другом в такому стані було марною тратою часу, тому я вклав його на диван. 

- Нік, я її кохаю, а вона об мене ноги витирає, – бормотів він.   

Я не дуже зрозумів про кого йшла мова, але переписувати не став. От зранку, коли друг проспиться, тоді й все в нього випитаю.   

"Ланочка, ти вже вдома?" – відправив смс дівчині, але воно не було доставлено адресату. 

Дивно, можливо зв'язок поганий, чи в неї взагалі вимкнений інтернет на телефоні. Я кожні п'ять хвилин перевіряв чи не з'явилася вона в мережі, але мене чекало розчарування.

"Карамелька, в тебе все добре? Відпишись, як будеш вдома!"

А якщо я образив дівчину? Якщо я не вірно її зрозумів чи налякав? Дідько! Невже я зіпсував ту довіру, яка тільки-тільки почала з'являтися до мене. От дурень! 

"Карамелька, вибач, якщо я тебе образив! Ти мені дуже подобаєшся, але, якщо ти скажеш, що ми тільки друзі, то так і буде!" 

Стукнув кулаком в стіну. Ні, я не зможу бути їй другом! До сьогоднішнього дня я ще стримував себе, але відчувши ніжність її тіла і пристрасть поцілунків… Не можна дружити з дівчиною, яку ти жадаєш. Я ж не залізний!   

Лежав в ліжку довго, все дивися в телефон, чекав, що Лана все ж таки з'явиться, але не помітив, як заснув.    

- Ніку, прокидайся, я не можу знайти у твоєму холодильнику мінеральну воду.

- Пішов геть! – буркнув я. – Ти мені більше не друг, – розвернувся до нього спиною і мав намір ще трохи поспати.     

- Брат, ти чого це? – здивувався він.   

Мені снився чудовий сон: ми з Ланою одружилися, і вона готувалася народити мені другу дитину. Такого щастя я не відчував за все своє життя. Кому сказати – засміють.

- Та прокинься ж ти! – забравши подушку, промовив Кір.    

- Ууу, нечисть! Ти мене не залишиш в спокої, – сказав я очевидне, прекрасно знаючи друга. – Дай п'ять хвилин. А мінеральної води в мене не має.   

- І який ти після цього друг? – похмуро проговорив він, виходячи з кімнати.    

Швидко прийняв душ та пішов на пошуки друга. Він сидів за столом на кухні, стискаючи голову руками.

- І з якого приводу вчора в тебе було свято? – поцікавився я. 

- Я заливав своє горе, – зізнався брат.

- Ого, хтось помер? 

- Моє серце було безжально вирвано з грудей і кинуто під ноги одній стротивій дівчині, – поетично повив друг.   

- Ооо, то серйозно. А можна більш детально дізнатися причини хірургічного втручання у твій організм?

- Нік, вона без анестезії та скальпелю вирвала його, кинула й розтоптала.

- Стоп! Сміх сміхом, але давай вже розповідай, що трапилось, – не витримав я.  

- Брате, Наташка мене відшила, – покаявся він.   

- Наша Наташка? – перепитав я.    

- Моя! – викрикнув Кір.    

- Добре-добре, як скажеш, – здався я.    

- Розумієш, я до неї зі щирими почуттями, а вона виходить під руку з якимось типом, ще й цілує його.

- Наскільки я знаю, в Нати немає хлопця.    

- В тебе застаріла інформація. Не могла ж вона просто так цілувати першого зустрічного. Я в це не вірю!     

- Кір, і що ти думаєш робити? Скажу відразу, напиватися до поросячого стану – точно не вихід.

- Вчора так вийшло. А знаєш, що саме страшне? – запитав він.    

- Говори.    

- Біля мене цілий вечір вертілися дівчата, та що там вертілися, вони вішалися на мене, а реакції ніякої. Нік, може Натка відьма і причарувала мене?

- Не верзи дурниць! Пити треба менше, брате, от в чому твоя проблема. Будеш ще намагатися налагодити відносини з дівчиною? 

- Як би мені не хотілося, але зараз там ловити нічого. Мене накриває з головою в її присутності. Буде краще, якщо я поїду з міста.    

- Ого! Куди? Що ти вже вигадав? – занервував я.

- Батько давно кличе очолити філію його фірми в столиці, а я все відмовлявся. Але зараз, мені здається, це буде доречно. І сімейному бізнесу допоможу й відволічуся від Наталки. 

- Якщо ти віришив, то відмовляти не буду. А як надовго ти зібрався?   

- Не знаю, як піде.  

Я чудово розумів друга, адже він опинився в схожій ситуації. Мені пощастило біліше – Карамелька дала шанс. Навіть уявити собі не міг, що б я робив, якби вона не підпустила мене до себе. 

Було дивно, що два одинаки майже одночасно закохалися. Невже доля така несправедлива, що зіштовхує лобами людей, які ніколи не зможуть бути разом? Ні, я відмовляюся в це вірити.