Кав'ярня

29. Найщасливіший день

Ми провели цю ніч разом. У одному ліжку, обіймаючись та просто насолоджуючись присутністю один одного. Я була не в собі від щастя. Бо чекаючи розриву стосунків, натомість отримала його. Все ще не вірила своєму щастю. Цей момент, коли вже не поспішаєш кудись, зупинку зроблено, місія досягнута здавалося б. Макс тендітно торкнувся моїх губ, а потім рукою провів по щоці. Його дотик був дуже ніжним, і поцілунок змусив  усміхатися.  
- Підіймайся, соню, сніданок готовий. Мені на роботу час і тебе  якраз закину.- піднявся з ліжка і пішов в душ.
Я натягнула ковдру на обличчя і відмовилася вставати, намагаючись повірити у своє щастя. Та Макс попереджав, що у мене мало часу на збори. Розплющивши очі, я почувала себе чудово. Навіть, промайнула думка, що це найщасливіший день мого життя. Бо іншого я й не хотіла.
Ми поснідали і Макс підвіз мене до роботи. В машині ми попрощалися  ніжним поцілунком.

- Хорошого дня, – додала я, закриваючи двері машини. Він усміхнувся, а потім щез за рогом. Сьогодні справді хороший день. День мого нового щасливого життя. Я вже не сумнівалася, що тепер наші стосунки на новому старті.
- Хочеш щось покажу? – запитала Оля. Я тим часом натирала фужери, наспівуючи веселу мелодію.
- Давай, – відповіла я.
Оля простягнулася мені телефон з відкритою сторінкою у фейсбуці. Це була сторінка Макса. І фото, де він разом з Лізою, судячи по даті, кілька тижнів тому, і відмітка Каліфорнія. Усмішка відразу ж спала з мого обличчя і розбилася об жорстоку реальність. Я не могла повірити своїм очам.
- Вражена? – запитала Оля.
- Не те слово, – відповіла я, повернувши  їй телефон.
- Ну от. А ти вже встигла йому віддатися?
- Що? – перепитала я.
- Ти думаєш, я сліпа? Вчорашній одяг, він тебе привіз, і вчора, і сьогодні.
- Ми лише цілувалися, – виправдовуюся.
- Невже не додумалася? – сердиться.
- Олю!
- Ми, здається, домовлялися не приховувати нічого один від одного.
- Дякую, Олю, ти зробила мій день.- серджуся на подругу.
- А, тобто, краще, щоб ти не знала. Дурепа!
- Олю, годі.
- Годі, так годі. Тільки плакати до мене не приходь.
Думка, що день найкращий вже не здавалася вірною. Найбільше розчарування, чи все ж реальність, від якої намагаєшся втекти? Я добре розуміла Олю.  Вона хвилюється за мене. Таким чином намагається достукатися до моєї нерозсудливості. Я вчинила по-свинськи, коли приховала факт зустрічі з Максом. Ображатися чи сваритися з нею не було сенсу, та й бажання теж.

Після роботи я вирішила прогулятися містом на самоті. Подумати про той пост у мережі. Я розумію, чому Оля ображається.  Не стільки через те, що я мовчала, стільки через мою дурість. Може,  її правда, що все марно? Що даремно я сподіваюсь на щось, лише тихо знищуючи себе?
Що я маю в результаті? Макс досі з нею чи знову? Навіщо тоді зближуватися зі мною? Навіщо йому це, коли має стосунки з іншою? Що робити? Влаштувати скандал, чи удавати, що нічого не знаю? Прийняти рішення складно. Все одно я його втрачу, і це мене хвилює більше, ніж зрада. Нехай все буде, як буде.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше