Кав'ярня

33. День Святого Валентина

Я прокинулася раніше. Встигла насолодитися сонним виглядом Макса. Такий гарний і милий, як дитина.  Переглянувши повідомлення у мережі, згадала, що сьогодні день Святого Валентина.  Промайнула думка, що інакше його зустріти я не мріяла.  За клопотами, навіть не подумала підготувати подарунок.  А ще згадала, потрібно подзвонити мамі. Я пішла до ванної. Ми зідзвонюємося кожного дня і розповідаємо один одному про свій день. А вчора я була з Максом, і відключений телефон міг насторожити маму. Довгі гудки мене хвилюють. Купа думок, раптом щось сталося. Та коли чую рідний голос у слухавці, хвилювання як рукою знімає.  Ми швиденько обмінялися інформацією.

Розмову з мамою перервав дзвінок по другій лінії. Дзвонила Оля.  Я вирішила передзвонити подрузі згодом.

- Ало, – мовила я у слухавку.

- Привіт, подруго.

- Привіт. – відповіла.

- Зі святом.- ми вимовили майже одночасно і це викликало сміх.

- Я люблю тебе, рідна- додала Оля.

- І я тебе. Ти вже не ображаєшся?- поцікавилася її настроєм.

- Ні. Ну майже.- чувся сміх Олі.

- Тебе Кирило вже привітав?- перевела тему на приємності.

- Так, – відповіла,- потім покажу.

- Коли ти нас вже познайомиш?

- От коли ти покінчиш зі своїм Максом.

- Олю.- засмутилась я.

- Я жартую.- додала.

Оля, як завжди, у своєму репертуарі. Чого їй так Макс не подобається? Я всіх її хлопців приймаю. І не пхаю носа у їхні справи. Та це ж Оля. Вона опікає мене з  того часу, як ми познайомилися. А все через те, що вона одна у сім’ї. От ми і поріднилися.

Згодом прокинувся Макс. Я чекала його на кухні з сніданком. Ми поснідали і стали збирати речі, для походу до озера.

- Йти кілька миль, – попередив Макс. – Одягайся зручніше.

Що може бути зручніше джинсів і кросівок?

Ми дісталися озера. Вид був чарівним. Погода дозволяла. Сухо та не вітряно. Розташували табір прямо на березі. Розвели багаття і вмостилися на рибацькі стільці, які захопили з собою. Вирішили спробувати смажений зефір. Макс прихопив гітару. Як виявилося, він чудово грав.

- Давно граєш?

- З дитинства. Мене з шести років змушували ходити до музичної школи. Я років два мучився, а потім припинив. А от друзі на день народження подарували гітару. Відтоді граю для себе. Це мене заспокоює.

- У тебе добре виходить. Навчання не минуло даремно.

- Ну що, спробуємо зефір?- запропонував.

- Давай.

Такої бридоти я ще не куштувала. Можливо, з нас кухарі не дуже. Та страва вийшла огидною. Ми скривилися і передумали.

- Викинемо? – запитав Макс.

- Краще заберемо з собою, а потім вдома викинемо.

Макс погодився зі мною, похваливши мене за любов до природи.  

 Наступні кілька годин ми провели на березі під мелодію струн, вдалося побачили диких качок та захід сонця.

Повернувшись пізно, ми всілися на кухні доїдати все, що було у холодильнику. Бенкет перенесли до телевізора і увімкнули кіно. Щось цікаве, я ще такого не бачила.

Макс говорив, що це новий фільм, він теж не бачив. Прем’єра. Історія справді зачіпає за живе. На деяких епізодах я навіть плакала. Макс помічав це, та мовчав. І, на жаль, закінчився фільм на трагічному моменті, що викликало смуток у мене. Макс вимкнув телевізор.

- Несподіваний кінець.

- Так.- я погодилася з ним.

-  Ти що, плачеш? – запитав.

- Ні. Кіно досить драматичне.

Макс тільки розсміявся з моєї сентиментальності. Настала незручна тиша.

- А ти знаєш, щосьогодні за день? – обірвала мовчання.

- Ні. Я зазвичай не цікавлюсь такими речами.

- День Святого Валентина.

- Справді, а я й забув. Ти напевне планувала щось, а тут я.- припустив.

- Так. Планувала провести його разом. Знаєш, останнім часом я не розумію, що між нами відбувається. Та це вже не дружба.

Макс підсунувся ближче до мене і уважно продовжував слухати.

- Мені ні з ким так добре не було.- продовжувала я.

Він торкнувся долонею моєї щоки і рукою наблизив до себе. Тихо прошепотів:

- Мені теж з тобою дуже добре.

Ми поцілувалися. Його пухкі губи впивалися в мої, нагадуючи на смак ваніль. Солодку і п’янку. Настільки пристрасним поцілунок ще не був. Ми піддалися тій хімії, яка панувала  у повітрі.

Макс був ніжним і уважним. Від доторків мурашки розбігалися  по шкірі. Обіймати його одне задоволення. Його пружне тіло змушувало мене стогнати від бажання. Я не могла стримувати  своїх емоцій і ніжно шепотіла йому «так». Це сталося. Стомлені ми обійнялися і задоволено опустилися на ліжко. Макс міцно  обійняв мене, всміхався  і  губами  торкався мого чола. Його запах заспокоював. Здавався таким рідним і вічним. День був приємним та насиченим. Я засинала в обіймах коханого. І радість переповнювала мене.

 

***

Я розплющила очі від яскравого світла, яке засліплювало. Це сонячні промені, які потрапляли через вікно до кімнати. Примружившися, я повернула голову в іншу сторону. На  шафці біля ліжка був годинник. Я подивилася і піднялася з ліжка, як скажена. З криками.

- Макс прокидайся, вже десята. Ми проспали.

- Що? Чого ти кричиш?

- Макс вставай. На годинник подивись.

Макс тихцем припіднявся і зирнув на дисплей телефону. А потім як і я став швидко збиратися. За пів години вже були на порозі будинку з усіма зібраними речами.

- Готова. - запитав

- Так.

- Тоді в дорогу.

Ми швидко завантажили речі і мчали у місто. По дорозі я подзвонила Олі. І спробувала зімітувати хворе горло. Та Оля навряд чи мені повірила, хоча погодилася допомогти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше