20. Плани на вихідний

Максим, як і обіцяв, приїхав увечері. Ми вже зачинилися і я саме виходила з кав’ярні. Біля кафе побачила знайому машину, і не обізналася. Це був він. Помітивши мене,  вийшов з авто і присів на капот.

Усміхаючись, я підійшла до нього.

- Привіт.- привіталась.

- Привіт. Ми ж бачилися?- засміявся він.

- Так. Я й забула.- поводжуся як закохана дурепа.

- Ну що, поїхали?- підійшов до дверей і відчинив їх мені.

- Куди?- вже сідаючи на переднє сидіння.

- Додому тебе відвезу.  Заразом поговоримо.

- Добре, – впогодилася. Макс закрив дверцята і оббігши авто, сів поряд.

Дорогою ми  тихо слухали  радіо. Максим  безперервно  балакав. Пізнавати його так цікаво, та через втому було важко сконцентруватися на інформації, яку він мені говорив. Максим  вважав, що я повинна все про нього знати. Щоб всі повірили в наші стосунки. Обсяг  даних був завеликим, але  у нас було багато спільного, тому я майже все запам’ятала.  Хоч про такий момент я мріяла довго та, страшено втомившись, бажала  впасти на м’яку постіль. Максим помітив мій стан і, нарешті, замовк. Тиша змусила мене заплющити очі. Та коли авто зупинилося, я прокинулася.

- Що, вже приїхали?- здригнулася.

- Так, сонько! –  усміхнувся він.

- Вибач, я просто втомилася.- повибачалась.

- Та нічого, я все розумію. Ти завтра теж працюєш?

- На щастя, ні. Вихідний.

- Це добре. Тоді у нас плани на вечір. Підготуйся.

- Які ще плани, Максиме?

- Ми йдемо знайомитися з моїми друзями.

- Що? Якими ще друзями? Навіщо це?- неочікувано.

- Щоб виглядати переконливо. – Нічого не додавши, продовжив.- Ну все, йди, відпочивай. Тобі треба виспатися.

- Добре, піду. Бувай. – подякувала за турботу.

- Доброї ночі.- почула вже виходячи з авто.

- Дякую, – відповіла я, і тихо грюкнула дверцятами.

Рушивши до гуртожитку, озиралась. Максим  все ще стояв. Проводжав мене поглядом.  І щастя переповнювало мої груди. Ось так просто виявляється можна стати щасливим.

 Я не помітила, як минула ніч. Шум у кімнаті пробудив мене. Дівчата збиралися до університету. А мені нікуди вранці не треба. Нарешті, можна розслабитися.  Я ніжилася  у ліжку, коли почула «Дзінь».

Потягнулася за телефоном. Смс прийшла. Дивно, хто може писати мені так рано? На дисплеї висвітився номер – Максима.

«Хм», – усміхнулася. - Що він може писати мені так рано?

«Доброго ранку, дівчинко! Прокидайся! У нас сьогодні грандіозні плани».

«Дівчинко?» – як мило, подумала я. Мені подобається. Так, він має рацію справді треба вже вставати.

Піднялася з ліжка. Приготувала собі каву і вмостилася на своєму улюбленому місці – підвіконні. Вікна моєї кімнати виходили на проїжджу частину вулиці. Автомобілі швидко пересувалися, люди метушилися. А я мала можливість насолодитися моментом і кавою.

 Я спрямувала свій погляд на пару, яка сиділа на лавочці. Вони щось бурхливо обговорювали. Дівчина жестикулює, помітно, що нервує. Хлопець же намагається стримати її рухи, обіймає, заспокоює. Ох, ці сварки. Хотілося б вірити, на мене таке не чекає. Найбільше у відносинах ненавиджу скандали. Це так сумно.

Задзвонив телефон. Дотягнулася рукою, не відриваючи погляду від закоханих, приймаю виклик.

- Привіт.- невже це він.  Все ж вирішила поглянути на дисплей. Максим.

- Привіт, – відповідаю спокійно.

-  Ти бачила моє повідомлення? – питає.

- Так.- відповідаю, зробивши ковток кави.

- Я тебе розбудив?

-  Ні. Дівчата розшумілися зранку. На екзамен побігли. От я і прокинулася.

- Як настрій? – запитав.

- Хороший. А твій?

- Теж чудовий. Навіть не знаю, чому.

- Це добре. Що за грандіозні плани?

- Вечеря з моїми друзям.

- Чекай? Ти що, серйозно говорив?

- Так.

- Я думала, ти жартуєш?

- Ні. Я справді домовився про вечерю з друзями. Хочу Вас познайомити.

- Чесно кажучи, я не дуже люблю такі оглядини.  А що, як я їм не сподобаюся? Або хтось запитає те, чого я не знаю?

- Не бійся, люба. Я ж буду поряд. Я з тобою, а разом ми все зможемо.

Навіть не знаю, чому його слова заспокоїли мене. Я зовсім не нервувала. Приємне відчуття на душі. Надійність якась. Довіра.

- Добре, Оленко, Я приїхав на роботу. В машині говорив з тобою. Побіжу вже. А ти відпочивай. Я наберу пізніше тебе. Точний час скажу.

- Добре, Максиме. Бувай. Хорошого дня.

- І тобі. Бувай.

Після розмови з ним, настрій ще більше покращився. Нарешті, я відчуваю себе щасливою. Вперше, за довгий час, все чудово. Тепер я впевнилася, що зробила правильний вибір. За цих обставин, ми скоро будемо разом насправді.