Казка про двох наших котів

Казка друга

   У селі Горенка, та що поблизу Пущі – Водиці, стоїть сімейний маєток на протязі чотирьох поколінь. Приблизно у 2018 році у киці Єви народилося багато кошенят, одне з кошенят було повністю чорним з білою плямою на шиї, що дуже сподобалося молодій господині цього маєтку, тож кошеня вирішили залишити. Кіт виріс великим та бешкетним, вранці скиглив голосно щоб його випустили на двір погуляти, а як він горлав щоб видали йому їсти – то був суцільний караоке концерт. То десь з котами чи собаками поб’ється, то лапу на заборі поранить. У 2020 році померла молода господиня кота, родинна трагедія вдарила боляче у серце кожного родича, кіт Томас теж відчував усю гіркоту втрати. Через місяць після невимовного горя, кицька Єва народила четверо кошенят, Томас допомагав приглядати за малечею коли кішка відволікалась на прогулянки та відходила від кошенят по своїм справам. Врешті решт залишили одного зовсім чорного кота а інших пороздавали, тож Томасу було зовсім не скучно з молодшим братиком Малишом гратися та роздавати стусанів сусідським котам та собакам, а кицю Єву згодом забрали до Києва.

В ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, коли почалася війна котики спали на дворі на сидінні-гойдалці, згорнувшись у клубочок. Раптово їх розбудив один потужний вибух, Томас широко відкрив очі, пролунав ще один вибух, коти вмить заскочили під гойдалку.

- Що то таке? – мовив Малиш.

- Не знаю – відповів Томас, як раптом вибухи пішли один за одним.

- Біжим до хати! – промявкотів Малиш до Томасса, та побіг до дверей. В хаті вже ніхто не спав, господар вийшов на двір, коти чкурнули в хату, застрибнули на діван та налякано тряслись від страху. Час від часу на протязі дня земля здригалася від вибухів. Котів нагодували та знов випустили на двір. Пів дня коти спали на гойдалці.

- Томас вставай! – штурхав молодший кіт свого брата, - Дивись, малого Сашка з речами готують до буса.

- Та заспокойся ти вже, то його у село везуть, мабуть знов школу відмінили через коронавірус, он дивись Вася залишається, він нам вкусняшок дасть поїсти. Малиш трохи заспокоївся. Так котики повечеряли та вклалися спати на тій же гойдалці-сидінні під канонаду вибухів. Посеред ночі так щось вибухнуло, що коти попадали з гойдалки.

- О це так бахнуло! – мявкнув Томас зиркаючи на вкруги своїми великими очима.

- Давай сховаємось за гараж – мовив Малиш.

- Давай, – відповів йому Томас, коти швиденько побігли за гараж своїми маленькими ніжками, лягли на бетон, згорнулись клубочком та намагались заснути під страшні вибухи.

Вранці Томас відкрив очі, смачно потягнувся, почухав під горлом свою славетну білу пляму шерсті, Малиша поруч не було, лунали вибухи. Томас підійшов до тарілок з їжею та почав ласувати сніданком. Прибіг Малиш.

- Ти де був? – спитав його Томас

- Вася поїхав на роботу, та так швидко, що навіть каву не допив, - відповів йому Малиш.

- То ще рано – задумався Томас, - Хоча їжа є, чого ще перейматися. Аж раптом розпочалась канонада вибухів, над подвір’ям низько пролетіли з десяток гвинтокрилів, потім ще декілька. Один з них завис над подвір’ям та почав пускати гучні ракети в глибину селища. Вибухи стали ще потужніші, кричали люди, хтось звав на допомогу. Одного з гвинтокрилів наздоганяли десь з п’ять вогників, вони влучили в нього, підбили, вибух був невимовно потужний, військовий гвинтокрил окупантів загорівся та почав падати в сторону лісу, здійнялася курява, чорний дим тулив з місця падіння гвинтокрила. Через невисокий дерев’яний тин вскочив на подвір’я кіт, якого колись прихистив господар, кота звали Пірат, через те що в нього родима пляма темного кольору на пів морди.

- Що то таке коїться? – мявчав Пірат.

- Лихо його знає! – відповів Томас, притискаючи до голови свої маленькі вуха від невимовної гучності вибухів. Раптом за воротами щось гепнуло, коти відразу побігли подивитись. Пірат вскочив на дерево а по ньому на металічний паркан.

- Дурний! Злізь звідти! – закричав йому Малиш.

- Я же кіт і у мене лапки! – Пірат трохи кепкував з Малиша.

- Тут все без змін, - мовив Пірат. Продзижчав у повітрі снаряд, та влучив у стовбур трьохсотлітньої сосни, що росла при заборі, Пірата вибуховою хвилею, немов ганчірку, зкинуло на землю, снаряд полетів далі через перехрестя дороги та влучив у будівлю, здійнялась курява у повітрі, почалася пожежа. Гілляки зломаної сосни впали прямісінько на Пірата, дуже сильно вдарило йому спину. Томас з Малишом стрибнули до нього на допомогу, витягли з під гілляк. Пірат важко дихав.

- Що з тобою! Де болить? - голосно мявкав Томас.

- Йому потрібен ветеринар! – мовив Малиш. Томас оглянув подвір’я.

- Он дивись футболка на землі, покладемо його на неї та потягнем до Наташі, пам’ятаєшь, отой ветеринар що лікувала нас та нашу маму Єву, - спитав у Малиша Томас.

- Це вниз по вулиці а потім за кутом вліво?

- Так! – мявкнув Томас. Малиш розправив сіру брудну футболку, своїми маленькими лапками а Томас за шкірки, затягнув Пірата на ганчірку, аж раптом перед ними впав величезний снаряд, але не розірвався. У Томаса вся шерстина дибки стала, Малиш вхапив зубами край футболки.

- Втікаймо! – Томас швидко вхопив інший край футболки, потягли Пірата через діру у розтрощенному паркані, вибігли на дорогу та швидко швидко під вибухами до ветеринара Наташі. Небо було вже чорне від вибухів та від палаючого диму навкруги. Вже майже добігли, як зі сторони поворота пролунав вибух та полетіли рясні уламки, коти з остраху притиснулись до бровки на узбіччі дороги, міцно притиснули свої хвости до брудного, липкого від сажі, асфальту. Томас навострив вуха, та каже до Малиша, -

- Там хтось говорить, піду подивлюсь

- Не ходи туди Томас, я боюсь, - мовив Малиш

- Я туди й назад зганяю, я швидко, - Томас вмить завернув за поворот та побіг до двору Наташі. Якийсь мужик знімав розбите майно та казав, -

- Горенка, Горенка, аптєка на Горянке, бомбардіровка, всє сідітє дома, разбітиє машини, наша Горянка рєбята, сідітє дома все. Томас глянув на аптеку та жахнувся, вітрина, двері вибиті, навколо скло, понівечене авто. Кіт стрибнув у подвір’я Наташі, газові труби пошкоджено, вибите все скло у вікнах, Томас подивився усюди але нікого з людей не було ані в хаті ані на подвір’ї, побіг назад до Малиша.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше