1.

  Місто шумить своїм звичним поспішливим ранком, очікуючи коли вщухне година пік. Люди прямують до роботи, навчання, щоденних справ. Час не жде нікого. Але і в цьому метушливому морі можна зустріти острівець спокою, щоб перевести дух, оглянутися. Як от невеличкий квітковий магазин, розташований в гамірливому районі міста недалеко від центру. За його дверима можна відчути перехід зі звичного світу в дивне королівство ароматів і барв. Нещодавно розставлені яскраві гладіолуси, айстри, жоржини, хризантеми та цинії нагадують, що надворі осіння пора вже ввійшла у свої права. Що незабаром обідня спека зміниться похмурим небом, а з тротуарів дощем змиє пилюку і наліт гарячих лінивих днів. Трохи далі від входу в магазин стоять ромашки, дзвіночки, волошки й піоновидні троянди ніжних відтінків. Вони як завжди прагнуть повернути літню грайливість котра інколи, і не обов’язково влітку, охоплює наші думки. Майстер флорист доповнює красу природних форм власним баченням, тому на окремій полиці в цьому осередку квіткового мистецтва завжди виставлені кілька готових букетів. Ось п’ятірко півоній серед гілок матіоли в півпрозорій облямівці зелені. Поруч з ним зайняв місце нерівний кущик з гербер і польових квітів. Невибагливий, він своєю простотою навіює спогади про галявину в лісовій хащі. На тій же поличці в однотонній обгортці стоять зібрані кілька гілок різнобарвної гіпсофіли. Цей букет, наче оберемок зірочок, щойно зібраних після зорепаду.

  Сьогодні гостями «королівства» була молода пара. Образ дівчини з русявим волоссям в ніжно синьому платті прямого крою можна було назвати невибагливим. Вона сама так каже про себе, адже не прагне виділятися вважаючи, що людина повинна запам’ятовуватись особистістю. Зовсім інакше враження справляв хлопець поруч з нею вдягнений охайно, навіть дорого. Біла сорочка, яка «скрипить» чистотою і наче каже «не торкатися». Коротка зачіска з невеликим чубиком недбало закинутим на бік. Але рівно підстрижені пасма дають зрозуміти, що справити саме таке враження і було на меті. Образ доповнював запах дорогих парфумів, який доносився до присутніх перекриваючи квітковий. Молодий чоловік стояв рівно тримаючи спину, дозволяючи собі під час розмови короткі рухи і стриману міміку. В тиші магазину, захищеній склопакетом від шуму міської вулиці лунала розмова:

 − Їй сподобаються польові, − відповіла дівчина на питальний погляд хлопця.

 − Краще ці, − він вказав на композицію з лілій і магнолій. На це продавчиня ледь помітно зітхнула як робить щоразу, коли з’являється вибагливий клієнт.

  Ця пара вже з пів години розглядала асортимент і розпитувала про свіжість тих чи інших квітів. «Добре хоч не мацали товар.» Тому, жінка була майже впевнена, що в неї вимагатимуть формувати букет під пильним наглядом. А вона так цього не любить. І врешті хлопець обрав один з готових букетів. Жінка зі щирою посмішкою попросила хвильку зачекати. Вона загорне мокрі кінчики квітів, візьме оплату і до побачення. А пара схоже не мала наміру залишити її без розваги.

 − Навіщо ти питаєшся моєї думки якщо знову зробиш по своєму? − Ображено виказала дівчина.

 − Тільки не починай, Лесю, ми на людях. − Дратівливий тон і різкі рухи в пошуках гаманця сильно змінили її супутника.

 − Що ж я починаю, коли просто хочу поговорити про твоє ставлення?

 − Ця розмова йде по колу. Я завжди роблю не те, що тобі хочеться, бо ти бачиш все по своєму. Хоч насправді ти радше шукаєш чим мені дорікнути.

 − Все зовсім не так.

  Дівчина збиралася сказати ще щось, але співрозмовник відвернувся, роблячи вид що з цікавістю розглядає квіти. Вона так і не висловила те, що було на думці, коли коротка суперечка стихла.

  Леся думала про те, що її мамі сподобалися б обрані нею квіти. «Я можу дозволити собі дорожчі. Що доречніше, твоя примха чи правила гарного тону?»  − імітуючи подумки чванливий голос Павла, вона глянула на рівну спину. Адже вона знайома з маминими вподобаннями. Чому ж не можна вибрати те, що припаде до душі? Хай подарунок буде простішим, але принесе щиру радість.

  До прикладу, польові квіти для когось лише бур’ян, непотріб під ногами. В той час як для інших це − стежка. Чи не траплялося в дитинстві, коли зриваючи квітку за квіткою і забувши всі перестороги ми йшли шляхом суцвіть повіривши в обіцянку відкриття, яке чатує он тут за рогом, тільки зроби ще один крок. А ще для когось саме в цих невибагливих квітконіжках ховається первозданна краса невинності. Ні з чим незрівнянна, вона приходить до нас в коротку життєву пору і зникає в рутині дорослої буденності, залишивши після себе якийсь таємний сум за втраченим. Згодом, зустрічаючи її в дитячих поглядах, в наївних питаннях і перших безтурботних кроках ми перетворюємо власну тугу на спроби оберігати вже чужі казкові вежі й сміливі думки. Звісно, якщо наше серце не встигло забути пережите колись диво відкриття, закрившись непроникним панциром-щитом, котрий все непрактичне перетворює на банальність.

  Леся відчула себе незатишно. Їй бракувало повітря і захотілося піти звідси. З першої миті різноманіття квіткових форм захопило дух, але потроху така нав’язлива краса почала душити. Павло ж знову став «сама люб’язність» розмовляючи з працівницею магазину. Він повернувся до Лесі, тримаючи на обличчі маску ввічливості, та вона знала, що там сховане роздратування. Адже вона надто норовлива, не вписується в роль чемної і доречної, розважливої і завжди вишуканої половинки. «Я не твій ідеал, еге ж?».

 − Можемо йти. − Він посміхнувся.

  «Ось таким ти мені колись сподобався. Коли я не знала що ти геть інший.» Ні, він не жорстокий, не грубий, не настирливий. Але завжди прагне схвалення, дбає про свій вигляд більше ніж вона і ніколи не виказує справжніх емоцій. Їй часто здається, що він міг би бути більш щирим.

  Вона згадала той день, кілька років тому, коли їй заледве минуло дев’ятнадцять і до неї підійшов хлопець на шість років старше. Він виглядав «статусно», чи що? Слова про побачення вона сприйняла за жарт. Адже Леся ніколи не намагалася привернути чиюсь увагу навмисно. Вона й тепер рідко користується макіяжем, а манікюр вважає зайвою примхою. Звісно, якщо людині потрібно наряджатися, щоб почуватись більш впевнено, будь ласка. Але найкраще, коли ти просто знаєш чого вартуєш без намагання щось довести іншим. Тому, дівчина  намагалась відноситись до людей, не судячи про обгортку. На жаль всі ці думки не завжди  збігаються з реальністю і ставлення людей справді надто залежить від першого враження. Павло вмів подати себе вигідно.