Принцеса і Дракон розділ 3

Дракон розвернувся і тихо промовив:

- Навіщо ти йому збрехала?

Вона заправила пасмо волосся за вухо і опустивши голову тихо прошепотіла:

- То ти правду йому сказав, що можливо любиш мене?

Дракон шумно втягнув повітря, однак лише відвернувся. Вона підійшла ближче , несміло обняла його за шию і притулилося до широкої спини.

- Я не хочу нікуди йти від тебе. Мені не потрібен ні принц, ні сам король. Я щаслива тут. Поруч з тобою. – її обличчя спалахнло рум'янцем і затамувавши подих принцеса чекала відповіді. Зараз вона стане або найщасливішою, або отримає урок на все життя.

Він недовірливо заглянув у глибокі озера її очей і побачив там стільки теплоти та любові, що на якийсь час навіть припинив дихати. Нахилився і він ніжно торкнувся її чола своїм.

Майже всю битву дівчина стояла біля старого дуба хвилюючись. Ну і звісно чула їх розмову. Її серце мало не вирвалося з грудей від щастя, коли зрозуміла, що почуття взаємні. Уже багато років вона не могла наважитися сказати правду дракону. А може просто боялася. У них було чудове, налагоджене життя. Кожного ранку він приносив їй у ліжко чай зі свіжими круасанами (де він їх брав? Хто зна…), а вона щовечора біля великого каміну читала йому дивні історії інших народів. Дракон вчив свою принцесу мистецтву рукопашного бою, стрільби з лука та інших військових навичок, які в її світі ніколи б не згодилися. А вона ж натомість показувала, як правильно тримати чашку і ложку, що йому звісно, як козі баян. Та вони були абсолютно щасливі, час від часу відбиваючись від набридливих альфонсів. Без зізнань. Без обіцянок. Бо наче ложка дьогтю, поміж них стояла думка премудрого суспільства.

А що власне такого страшного? – дивувалася дівчина. Дракон це лише ім'я. Насправді він був високим кремезний чоловіком років 30-35. Коротке чорне волосся, очі ніби з темного шоколаду, тонкі вуста, грецький ніс і густа борода створювали образ справжнього лісоруба. Дуже привабливого лісоруба. Навіть шрам над правою бровою не псував, а навпаки додавав брутальность і мужності. Кажуть, що за таким як за кам'яною стіною. Тобі не страшні ні бурі, ні шторми, ні мороз, ні спека… за ним можна сховатися від будь-кого і пережити любе горе. Не те, що ці жіночні розбещені принци. Витончені і розміщені наче панянки.

- Я люблю тебе. – прошепотіла йому на вухо.

- І ти готова залишитися тут, вийти за мене заміж і народити дитину? – його погляд був сповнений надії і безмежного кохання. Та всеодно глибоко в серці боляче колола голка недовіри. – А як же твої батьки? Вони ніколи не благословлять наш союз? – він посадив її собі на коліна і ніжну погладив товстими зарубіжними пальцями білосніжну руку.

- Мені 29 років  Думаю із цими знаннями їм змиритися буде легше. – розсміялася та.

- А інші? – не здавався той. Йому хотілося для неї кращої долі, ніж ліс і болота.

- Мені важливо тільки те, що думаєш про мене ти.

Він кілька хвилин розглядав її обличчя, наче милуючись, а тоді витягнув з кишені широких штанів маленьку дерев'яну саморобну шкатулку. Відкривши її принцеса побачила неймовірної красоти каблучку.

- Я вже два роки ходжу з нею і не наважуюся. – зізнався Дракон. – Я люблю тебе. – тихо промовив і він одягнув кільце на тонкий палець.

Давно знайомі незнайомці потягнулися один до одного в пошуках теплоти, любові і поцілунку, але раптом почули за спиною…

- Кхе-кхе… я бачу у вас тут все вдало складається. – зіскочив з коня принц. - Радий за вас, друзі мої. – він щиро посміхнувся. – А не підкажете: може у вас є ще якась знайома принцеса достойна мене? – він випрямив спину і гордо піднявши голову пройшовся пальцями по світло-русому волоссі.

- Тут поблизу на болоті живе моя подруга, царівна-жаба. – відповіла дівчина.

- Жаба? – скривився принц.

- А ти її поцілуй і вона стане красунею царівною. – підказала принцеса. – Буде тобі і подвиг, і царство, і дружина.

- Правда? – зрадів той же.  – Ну тоді я поскакав! Обов'язково запросіть на весілля! – крикнув наостанок. – Будуть проблеми, звертайтеся!

Дракони і принцеса обійняли одне одного не до кінця вірячи, що все відбувається насправді.

- Слухай, - дракон пропустив крізь пальці шовковисте волосся. – А хіба Царівну-жабу уже не цілував якийсь дурень?

- Він спалив її, коли вона знімала жаб'ячу шкурчу перед його старшим братом.

- І що?

- Знову привіт рідне болото, мама, тато бабуся, і шестеро молодчих братів і сестер.

- А не такий він вже і дурень. – почухав бороду звір. – А навіщо ж ти до неї відправила нашого нового друга?

- Ну він просив когось достойного. – дзвінко розсміялася дівчина.

- Я так тебе люблю….

Ці слова безупину злітали з їх вуст , в переривах між поцілунками.

І жили вони довго і щасливо. Тому що були далеко від думки суспільства, порад батьків і допомоги токсичних людей.

Ось і казочці кінець, а хто читав… Слухай мене і швидко запам'ятовуй: хочеш справжнього кохання, як у казці? Озернися навколо. Ще раз. Не дивися на форму. Шукай вміст.