РОЗДІЛ 12 – Неспокійно у Мідному замку.

Коли Полоза доставили до Олени, Василиску справді не солодко стало. Тепер можна було зрозуміти його спроби, залишити брата в себе і так би мовити приховати сліди злочину. Відгріб малий наг і за себе, і за брата, і за Кощія, за всіх разом одним словом. Тому що саме він, під гарячу жіночу руку потрапив ще й цілісеньким і неушкодженим, синець під оком не сприймався Кощіївною, як аргумент «поранений, треба жаліти».

Олена чоловіка дуже любила, свій неспокій і переживання сховала за нарочитою грубістю, яку на першого-ліпшого й вилила. Ядвіга на це спочатку мовчки дивилася, потім пожаліла Василиска і вмовила Олену відпустити молодшого нага додому. Причина знайшлася – треба зайнятися відновленням пошкоджених печер, та й догляд за тим місцем насправді постійний потрібен, а якщо знову пролом відкриється? Хтось має на варті бути. Вони так і не зрозуміли, що, по суті, відбувається, хто Полоза поневолив, звідки старовинні артефакти з’являються. Олена поскрипіла зубами, обурилася, понервувала але до слів подруги прислухалася, а Василиск і радий був забрати ноги подалі від жінки брата. Скористався першою можливістю, портал відкрив тільки його потилицю і встигли побачити.

Полоза віднесли в одну з камер в'язниці, переобладнавши її під спальню. Тільки з такої спаленьки так просто не вийдеш. Хворого поклали у ліжко, навіть примудрилися лікувальними зіллями напоїти, рани на шиї залікували. Загалом, жінки поступово повністю поринули у лікування Полоза.

Поки нагальними проблемами займалися, якраз Кощій на зв'язок вийшов. Дізнався обстановку, повідав, що Морівну додому повернув, разом із невдалим викрадачем, якимось сером Ланселотом, якого поки що вирішив у своїй в'язниці потримати. Ну і Марії буде розвага, щоб відволіктися, так як їй нервувати зараз не можна, вони виявляється, вже на другу дитину чекають. От нехай лицаря цього вчить хрестиком вишивати, щоб інша гидота в голову не лізла. А сам Кош збирався зайнятися пошуком щура, який Морівну сонним зіллям напоїв та ворога в будинок пропустив, а вже потім у лабораторії засяде, щоб вивчити зламаний артефакт. Попросив відразу його до відома поставити, коли Полоз прийде до тями. Сина вирішив у Олени поки що залишити. Час потрібний, поки він новий штат співробітників набере і некромант все більше схилявся до думки залишити в служках одних скелетів, та нежиті жменьку, але тут Морівна, категорично проти цього виступала, їй хотілося біля себе живих людей бачити, а з вагітною дружиною спробуй посперечатися. Ядвіга тільки головою похитала, а Олена скористалася можливістю і на брата теж зірвалася, вимовивши йому все, що вона думає з цього приводу. А ще думку йому таки донесла, що треба Морівну залучити до організації охорони їхнього замку, так вірніше буде. Ось така праця до вподоби Марії буде.

Поки Ядвіга з Оленою біля ліжка Полоза час проводили, Фініст з дітьми знайшов спільну мову та із задоволенням брав участь у погромах Мідного замку. Дійшло до того, що Фрая залізала на найвищу колону і скручувалася там калачиком. Як тільки примудрялася своє могутнє тіло так компактно укомплектувати? Змія похмуро дивилася з висоти вниз, сподіваючись, що її навіть якщо помітять, то не дістануть.

До вечора прийшов до тями Полоз, його вигинало і скручувало від болю, він не зовсім розумів де, знаходився, але Олену відразу впізнав. Тому дозволив себе сповивати як маленького, по руках і ногах, і мовчки випив усі зілля, що йому давали. Божевільний погляд, що бігає, поступово ставав осмисленим, через годину чоловік поринув у глибокий, але спокійний лікувальний сон. Головне – це був саме сон, а не несвідомість.

Ядвіга вирішила з Фіністом цієї ночі у господині Мідної гори залишитися. Переконатися, що Полоз на поправку піде, та й Олені так спокійніше буде, вдвох легше в будь-якому випадку з бідою впоратися. Дітлахів вони спати відправили, ті Фініста з собою потягли, але він не особливо чинив опір. Розумів, що зараз від нього тут толку мало, тільки заважатиме чаклункам. Ось і взяв на себе дітлахів, тим більше, як виявилося, йому це на радість було. Підхопив доньку Олени на руки, а Алк за його руку вчепився, показуючи великому дядькові дорогу до їхньої спальні. Сьогодні грізний воїн, виконуватиме для них роль плюшевого ведмедика. Як не стало чути дитячі голоси і сміх Фініста, Фрая акуратно донизу сповзла, та на Олену таким благаючим поглядом дивилася, що та, розсміявшись, відпустила і її відпочивати, пожаліла свою вірну багато габаритну помічницю.

Трохи заспокоїлася господиня Мідної гори, навіть поступово повеселішала, коли Полоз її впізнав, зілля все випив і мирно заснув. Олену дуже сильно перетрясло, тому вона дуже перестрахуватися вирішила. Навколо Мідного замку караул з нежиті ходить у кілька кіл оборони, муха не пролетить, та й усередині самого замку скелетики з дрібними змійками всюди снують, кожен темний кут перевіряють. Коли всі спати вляглися, жінки вирішили перевести подих, перекусити трохи і тоді вже назад до Полоза піти.

- Бачила, як із дітьми порається? - задумливо промовила Кощіївна. - Не гони його, добрий мужик цей Фініст.

- Та я й не жену, - зітхнула Ядвіга. - Просто не на той час все це відбувається.

- Все в той час відбувається, Ядо. І під руки він вдало потрапив, якби не він, так і не зняли б ту гидоту з мого чоловіка, - насупилась Олена. - Знаєш, я йому дуже вдячна і за чоловіка, і за тебе. Тобі б вистачило розуму до свого Дзеркала світу йти.

- Тож з цієї причини ти Фіністу, як Василиску по мізках не проїхала? - усміхнулася Яда, а Олена погляд опустила, розуміла, що не права була. - Тепер би зрозуміти, кому Фініст і Полоз знадобилися, що їх упіймали та нашийниками, нагородили. Навіщо все це взагалі? Якось складається воно в одно ціле погано. Мерлін у Гвідона влаштувався, хотів його доньку заміж взяти. Полоз сам у Пустош подався за цими золотоносними жилами. Добре хоч братові своєму правду сказав, потім проломи ці з нижнього світу. Бачиш, силу Полоза використовували, щоб світову грань ламати. У Кощія дружину хотіли викрасти. Воно начебто безневинно виглядає, але здається мені, що не так просто все. Та й Горинич із Тугаріном шкідливими звичками обзавелися. Начебто все це між собою ланки різні, а мені ось здається, що це ланки одного ланцюга. Та тільки не збагну, навіщо все це і кому потрібно? Тоді у минулому з Кощем зрозуміло все було. Ольга чужу силу собі хотіла привласнити, а зараз? Хотіли б сили позбавити, Полоз тут не з'явився б. Сама, що про все це міркуєш? - скосилася на Олену хранителька.