РОЗДІЛ 15 – Горинич та цар Берендей.

Так і не наважився Горинич того дня, коли до Ядвіги за лікувальним зіллям прилітав, полетіти до свого тестя Берендея, хоч і обіцяв Яді. Спочатку він до брата заскочив, зілля йому віддав, щоб той на ноги встав. Там його новина несподівана застала, виявляється, Василина Премудра дитину чекає, вагітна. Так Тугарін по дому щасливий носився, хоч і з блідою хворобливою пикою, а ось майбутня мама чомусь мовчки, похмуро сиділа і на них скоса поглядала. Коли зілля, яке Ядвіга передала, Тугарін випив, то взагалі повеселішав, блідість з його лиця зійшла. Горинович був поривався додому полетіти, та обіцянку яку названій сестрі дав виконати, але брат його не відпускав, так вони з ним і просиділи до пізнього вечора, святкували, чай з медом пили і розмовляли про різні дрібниці, плани на майбутнє будували.

Тугарін встиг і дитячу запланувати, іграшок різних хитромудрих вигадати, а ще Василису від себе ні на крок не відпускав, Гориничу навіть трохи заздрісно стало, він сам про дитину вже давненько подумував та мріяв, як маленького синочка вчитиме меч у руках тримати. Он Кощеєвому синові вже взагалі п'ять років виповнилося, правда некромант Марію свою раніше зміїв зустрів, у Полоза теж донька є, маленька п'ятирічна красуня, тепер і в Тугаріна радість, а в них з Варварою, щось немає поки такої радості. Адже три роки вже душа в душу живуть, звичайно періодично сваряться, не без цього, але ж у всіх так буває. Якби ще батьки Варвари менше зі своїми порадами до неї лізли... Не склалися в нього стосунки від самого початку ні з тещою, ні з тестем. Всі спроби Варвари примирити їх закінчувалися погано. Горинич за братом спостерігаючи, сам поступово в власні думки поринув, спогади на нього накотили. Чує як Тугарін йому, щось розповідає, а у самого перед очима яскрава картинка стоїть, як він одного разу погодився до тестів у гості з дружиною завітати, багаті гостинці приготував, а що в результаті вийшло? Зілля сонного йому підлили, потім в підвали, в камери холодні кинули, а Варвару в вежі замкнули, для перевиховання, найобразливіше, гостинці забрали, відмовлятися від них не стали.

Ох і скандал тоді вийшов! Берендей сили свої не розрахував, думав змія Горинича зможуть ланцюги з простого заліза на одному місці втримати, щоправда, на товщину та кількість їх не поскупився. Обмотали його тоді ними знатно, і кожна ланка ланцюга завтовшки з його – змієв кулак була. Та тільки він коли прийшов до тями від зілля, в іншу іпостась одразу перекинувся, розірвав їх всі до єдиної, потім стіни темниць зруйнував, щоб швидше назовні вибратися, до ясного сонечка. 

Праве крило замку Берендєєвого, де ці темниці розташовані, не витримало — зруйнувалося, Горинич багато несучих стін зніс, дуже злим був. А потім, дізнавшись, де його дружину кохану тримають, ще й оглядову вежу в пух і пил розніс, схопив кохану своїми могутніми лапами і назад до себе додому полетів. Зарікся ще хоч раз до батьків дружини ногою на поріг ступити, та мабуть, знову прийдеться, а як же не хочеться...

Спочатку, як вони з Варварою додому повернулися тиш та гладь і в сім'ї все ладком.  

Варвара цілий місяць зі своїми батьками не спілкувалася, благодать, золотий час, сумно подумав Горинич, спостерігаючи, як брат його – Тугарін над Василисою пурхає і порошинки з неї здуває. Брату більше у цьому плані пощастило. У Василиси батьки більш розсудливими виявилися, вигоду свою відчули і особистому щастю доньки своєї не заважали, щоправда, і сама Василиса не погоджувалася з усім, що батьки радили.

 А ось Варвара в цьому плані виявилася більш залежною, для неї дуже важливо було, що мати їй скаже. Ох, скільки теща у нього крові спочатку випила, страшно навіть згадати.

Горинич, коли за Варварою доглядати став, мамка її боляче проти була, але дари при цьому регулярно приймала. Вона при цьому ще Берендея проти Горинича налаштувала. Все мріяла, що порідниться із заморським принцом. За морем-океаном краще ж, у них в королівстві все не так, а от там в інших країнах  і сонце гарніше, і трава зеленіша. Так його "улюблена" теща міркувала, а ось почуття її власної доньки, ту мало цікавили.

Варвара довго не наважувалася на шлюб із Гориничем, все боялася, матусю свою розчарувати.

Ось тоді він і прийняв остаточне рішення сам, викрав Варвару та у себе в замку замкнув, вирішив приручати потихеньку. Ох, яку ж вона тоді йому істерику закотила, скільки всього перебила в замку, а крові скільки випила, та тільки поступово втихомирилася, сама до нього потяглася, подобався він їй дуже. Весілля зіграли, душа в душу зажили, поки її матуся в гості до донечки коханої не завітала. Ця карга стара і навіяла Варварі думку про обов'язкове примирення з татком, і що в гості потрібно часто їздити один до одного. З'їздили… одного разу на все життя вистачило.

І все одно ж не вгамувалась відьма стара, вона вже трьох заморських принців для Варвари придивилася, ті згодні були псовану наречену взяти. Все Варю вмовляла розлучитися, а коли зрозуміла, що шлюб який укладений у Заповідному лісі непорушний, ой скільки вона тоді найманих убивць надсилала… він до першої сотні ще рахував, а там покинув це невдячне заняття. Варварі про витівки її матусі не казав, не хотів засмучувати.

А скільки істерик Варвариних йому довелося терпіти, і тут теща постаралася? Якби не ця відьма, може він уже давно з дитиною на руках був. Як виявилося, Варвара за материнською порадою, перший рік їхнього спільного життя,  зілля безпліддя пила. Ще б пак, їм же перш, ніж дитину заводити потрібно почуття перевірити. Він тоді випадково про це довідався, раніше додому прилетів і почув, як «люба» тещененька інструктує доньку, зачитує їй інструкцію від нового зілля по дзеркальцю переговорному. А це дзеркало він власноруч Варварі дав, щоб та матусі передала. Хотів дурень зупинити постійні розмови про ще одну спробу дружньої поїздки. Знав би чим ця затія вийде… От і стояв мовчки спостерігаючи як стара карга все настанови донці дає. Дитя - це відповідальність, багато турботи та відсутність особистого життя. Донька її ще надто молода, щоб брати на себе такий тягар відповідальності, та й чоловік, тобто він Горинич, у цьому плані ненадійний.