Казки Заповідного лісу. Ядвіга.

РОЗДІЛ 19 – Від острова Буяна до Мідного царства.

Портал Трітона прямо на острові, на березі відкрився. Кощій з Ядвігою від кромки води відійшли, і стали округу оглядати, чи не бували вони тут раніше. А Тритон не поспішав на сушу виходити, окинув поглядом володіння свої, а краю їх і не видно. Воду рукою збаламутив і в той же час витязі з глибин морських виринули, всі як на підбір могутні, обладунки вогнем переливаються. Вклонилися цареві своєму, і навколо острова поплив дозор. Царю морському багато років уже,  діти його самі вже дорослі, виросли давно. Могутній цар морський, сильний і мудрий. Та ось тільки хто не знає, скільки років цареві, той вік його ніколи не вгадає. Високий, широкоплечий чоловік, замість ніг хвіст як у русалок могутній. Волосся довге чорне, сивина його не торкнулася, бороди немає, ось тільки щоки щетиною густою заросли, брови темні густі, на голові корона з морських черепашок. Подивишся на нього, і понад сорок людських років не даси. На груди сорочка накинута, за формою луску морської риби нагадує. Зітхнула Ядвіга сумно, острів Буян величезний, не бачити йому кінця та краю. Море синє, хвилями на берег накочує. Берег чистий, білосніжним піском покритий, а трохи далі стіни білокам'яні видно, які князівство ворона охороняють від гостей незваних. А за стінами цими куполи та дахи будинків видніються. Мабуть, такому князівству й Гвідон із Берендеєм позаздрили б. Відразу видно, що тут князь не тільки на троні сидить, штани протирає, а ділом зайнятий, та про добробут народу свого дбає.

- Куди ж тепер? - Кощій поглядом брами, що відчинилися, окинув. - Портал у княжий замок не побудуємо, він добре захищений від таких сюрпризів. Можна через парадний вхід піти, як пропустять. Тільки ворон може й не радий бути таким гостям.

- Мені й самій ця ідея поспішною здається, - похитала невпевнено головою Ядвіга.

Перш ніж сюди йти, треба було краще з історією цього місця познайомитися, не очікувала вона таке князівство на острові побачити,  хоча б Тритона треба було розпитати, тим більше він знайомий з князем. Немає між ними непорозумінь,  прийнято без церемоній спілкуватися. Вони з Кощеєм теж не з простих, та тільки питання, яке піднімати зібралися, дуже делікатне. Це тобі не з Гвідоном говорити.

- Скажи, Трітон? - розвернулася хранителька до морського царя. - Чи прийме нас князь воронів без попередження? У гості ми непрохані завітали. Якось добром питання вирішити хочеться.

- Зі мною прийме, - Тритон хвилю, на якій до цього сидів, до землі, відпустив.

Варто було його могутньому хвосту, земної тверді торкнутися, як він на ноги людські перетворився. Не відрізниш тепер Тритона від людини простої хіба, що по дивному одязі і короні на голові. Цар морський теж від краю води відійшов, ближче до Кощія і Ядвіги підійшов. Їх стара дружба пов'язувала, у допомозі він їм ніколи не відмовить. Тим більше Ядвіга, йому часом допомагає втихомирити його химерних дітей, та під крило своє їх усіх взяла, доглядає, розуму вчить. І з Василісою він завдяки берегині познайомився. Своє справжнє кохання зустрів.

- Ти мені хоч коротенько розкажи, в чому суть та річ? Можливо, тоді краще зрозумію, чим допомогти можна, - Тритон свою величезну долоню на плече Ядвіґи поклав. - Ворон уже багато років нелюдимий, є причини на те. Нас давня дружба пов'язує, ми з ним ровесники рахуй, але сама розумієш, різні питання бувають.

Усміхнулася Ядвіга, довелося коротко Тритону всю ситуацію описувати і про дивацтва, які в їхніх краях творитися стали розповідати, про заміжжя своє розповісти, та й мету візиту сюди з Кощеєм описувати.

- Так, - задумливо промовив Тритон. - Питання, звичайно, непросте. Ворон прийняти нас, звичайно, прийме, а ось чи захоче говорити... - розвів руками цар. - Дуже особисте питання, особливо якщо врахувати, нелюдимість його саме із цими причинами пов'язана. Дійсно, є дружина у ворона, - помовчав Тритон трохи, потім продовжив. - Лада, колишня царівна лебідь. Історія у них у молодості каламутна вийшла. Був момент, посварилися між собою вони дуже. Втекла тоді Лада, багато років він її знайти не міг, хоч шукав. Ворони його весь світ прочісували, під кожний камінь заглядали. Та тільки Лада була розумна, магією себе приховала. Через одинадцять років після того, як втекла, знайшов її. Може було б краще, щоб не знаходив, у світлі того, що ти мені розповіла, - похитав сумно головою Трітон. - Лада жива, та тільки в себе пішла. Я був тут, коли князь свою дружину додому вернув. Вона в істериці билася, а потім затихла, пішла в себе, від світу відмовилася. До цього часу такою і залишилася, сидить, ділом якимось зайнята постійно, то шиє, то вишиває, пісні співає, а на навколишніх людей уваги не звертає зовсім. Начебто немає навколо неї нікого, навіть не поїсть сама. Ворон зараз її людям не показує, нікого не підпускає, боїться, що хтось образити може. Сам весь свій вільний час у неї пропадає. Я так розумію, чоловік твій син Лади. Та тільки ворон про це нікому не казав. Та й сам чи знає, що у дружини його дитина в бігах народилася, я не знаю. Про таке праворуч і ліворуч кричати не будеш, особливо якщо врахувати, що про спадкоємця він мріяв. Ситуація складна. Ворон дружину свою до безумства любить, спочатку в них, так... не складалося, а ось потім обидва, як два смолоскипи горіли, - знову головою задумливо похитав Тритон. - І ось щоб так усе закінчилося. Давай так, я попрошу, щоб ворон з тобою поговорив, вислухав до кінця. Ти маєш на це право. Ти невістка Лади. Але до чого ви домовитеся? Тут уже не знаю, і чи дасть він тобі її побачити, теж не знаю, але з урахуванням того, що ти можеш зцілювати, - прикусив губу Тритон. - Спробувати можна і навіть потрібно, та тільки будь готова до того, що тобі справді раді не будуть. Ти ворону по старому, дуже болючому мозолю пройдешся. Поки ви з князем говорити будите, ми з Кощієм чортовину вашу обговоримо, та загальну стратегію виробимо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше