Глава І

Всім нутром прагне щось здобуть. Всім нутром прагне панувать. А чи має сенс, теє панування?..

Так міркував мабуть кожен. Я ж, Кирко, народився в одному із сел України. Таких повненько на милій нашій неньці України, що завжди була див повна, та й нині їх багацько...

Дива які? Ну, наприклад, говорять, поки що не ма такого, но вже говорять... Буцім-то, хоче один президент зробить так як у "Европі", ну цейво, дороги платні... В Україні! Дороги! Платні!... АХАХАХАХА!.. Ну то явно, несповна розуму чоловік. Таке от кажуть за столом, коштуючи всілякі смаколини, повні й наїдені родичі мої. А моє серце картається! Болить! НЕ РОЗУМІЮТЬ!..

Не розуміють, що хочуть...

З того ото часу(це мені 10 було), я й прагну стати першим президентом об'єднаної Землі... Се моє палке жадання! Моя пристрасть! Моя мрія...

***

Період прологу

Ну, став то той Кирко в селі головним? Сей юнак і головним!.. Думаю не варто пояснювати, хто й чому у селі реготу давав. Аджеш то були усі!.. Од мала, до велика...

Та чи довго їх смішки триватимуть?!.

***

10 років

Взагалі дивно...

У країні війна... З кацапами війна...

Ще й от китайців "подарунок" у нірки нас поховав... Став такою собі...ги...ги...ги... машиною часу, що одправила нас у ті ана... дири й трясовини часу, коли ми ховались, як ті зайці по пещерах, й виходили тілько по їжу... Ну прям точнісінько як нині. І сміх, і гріх...

Єдина розпука для мене - то "Кобзарь"... Шевченко й справді геній! Та не такий... Ой, не такий!... Не такий, як сі перевертні пишуть! Не такий, як сі лицеміри та лизоблюди подають нам! Подають усім! От дітей, до студентів вишів, от них, до дорослих й старих. Усім брешуть! Нав'язують! Популяризують!.. Канонізують! Омагічнюють, надають божествених значень, хоч насправді, то геній! Геній, яким маєм пишатись, та не молитись... 

Та Кирко, думав інакше... Для нього Шевченко - його мрія!..

Він мріяв про подібну славу... Та чи зробить вона його щасливим?