Клаптики душі

Сповідь

Мамо, прийшла як на сповідь,
Більш немаю кому розказати.
Я давно певне втратила совість,
Я забула як міцно спати.

Мамо, я зламана розбита,
Я бракована, я не потрібна.
Я сижду біля свого корита,
На ту бабку із казки подібна.

Мам, залишилась сама,
Були друзі, а де вони нині?
І в житті в мене сенсу нема,
Я нещасна, як мрець в домовині.

Ти не плач, не жалій не варто,
І волосся своє не рви.
Побажай мені більше фарту,
Але краще скажи "Помри"

Подобається

#3432 в Різне
#892 в Поезія

Відредаговано: 31.03.2020