Клаптики душі

Ну подумаєш 45

Ну подумаєш вже 45,
І дорослий красивий син,
Внуки вже у колисці сплять,
І нема для печалі причин.

І минуло вже 25,
Після того як ти пішов,
Так, я вижила бо тоді,
Закрила серце своє на засов.

А чому ж ти про мене згадав,
І для чого сьогодні прийшов?
Твій прихід мені нагадав,
Мильну сцену, яких в кіно сто.

Ти змінився і так постарів,
Хоча очі такі ж зелені,
Надіюсь ти знайшов у ній,
Те що не зумів у мені.

Подобається

#3432 в Різне
#892 в Поезія

Відредаговано: 31.03.2020