Клаптики душі

❤️

А квіти і досі у вазі стоять,
Сім троянд, тих що ви принесли на прощання.
Я намагалась вже разів 25,
Забути це перше шалене кохання.

А за вас ще не знаю,
Любили чи просто грали в любов.
Так і ні разу не сказали кохаю,
Але вперто верталися знов.

Та і що то було за кохання,
Після насолоди зразу йти.
Я не будувала плани, сподівання
І ні разу не назвала вас на ти.

Але у вас сім'я і я це розумію,
І я її ніколи не розрушу.
Я розлюблю, себе я змушу, я змію,
Як буде треба то й чортові продам душу.

Подобається

#3432 в Різне
#892 в Поезія

Відредаговано: 31.03.2020