Клаптики душі
Не ображайся, але я така
Не ображайся, але я така,
І інколи зі мною важко жити,
Розмова завжди жвава й нетривка,
І попри всі причуди мене треба полюбити.
А їх багато, я прекрасно знаю,
І розумію як тобі там важко.
І я стараюсь, чесно я стараюсь,
Відповідати твоїй вірі в пташку.
Хоча не знаю нащо так назвав,
На пташку зовсім я не схожа,
Якби ти мене краще тоді знав,
То може здався випадковим перехожим.
Але ти полюбив, або в любов повірив,
Або ж повірив в мене, це дарма..
Ти своє серце щиро так довірив,
Моїй душі, якої вже нема.
Я надто ненадійна і порожня,
Ти знаєш що не сильна в поведінці.
Ти лиш скажи, і я як подорожня
Зійду з шляху, і стану десь в сторінці.
Не ображайся, хоча є за що,
Ти так багато від мене стерпів,
Я вибачалась, але знаєш що
Не стала я такою як ти хотів.
Не стала і не стану, бо не можу
Я чесно намагалася, дарма.
Я завжди зламувала огорожу,
Яку так вперто зводила сама.
І я не рівня тобі, ти хороший
Не хочу розмов про те яка я,
Для когось ти будеш самим дорожчим,
Шкода що нею буду не я.
Я прошу не мовчи,
Можеш вдарити, заслужила,
Якщо хочеш кричати кричи,
Але не мовчи, це терпіти не сила.
Я не змінюсь бо я така,
Я звикла до друзів, гулянок
Я легко даю п'ятака,
Одній з твоїх колишніх коханок.
Я пишу це для нас з тобою,
Знаю серце твоє розбите.
Знаю повне воно любов'ю,
Але я не навчилась любити.
Відредаговано: 31.03.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
