Клаптики душі

?

А у роті присмак крові, байдуже.
Лягаю спати у власній рвоті, нехай уже.
І калачиком скручена, гола,
Знаю смерть не минуча, ходить довкола.

Задихаюсь від сліз і болю,
Я покинута, вбита тобою.
Ти зламав мене, ти розбив розумієш,
Ти казав що любив, ти ж любити не вмієш.

Очі вгору, не смію закрити повіки,
Я ненавижу тебе і проклинаю навіки.
Я помираю, і зовсім не хочеться жити,
Я помираю, та не припиняю любити.

Подобається

#3433 в Різне
#892 в Поезія

Відредаговано: 31.03.2020