Розділ третій

   Спочатку потрібно було щось поїсти, ну хоча б перекусити. Я відкрила холодильник та застигла на місці. Все-таки з дому я сьогодні выйду. В холодильнику миша повісилась. 

   Я думала, що продуктів хоча б на два дні вистачить... Але схоже я глибоко помилялася. 

   Я швидко одягнула спортивний костюм та не забувши гроші, спустилась на вулицю. Звичайно, що можна було замовити їжу або продукти на дім, але по-перше магазин знаходиться неподалік, а по-друге доставка набагато дорожче, ніж продукти в звичайному продуктовом магазині або на ринку.
  Я йшла по вулиці, стараючись сильно не видивлятися вчорашній знайомих.
  Мені трохи щастило. По дорозі до магазину я нікого не зустріла. Придбавши продуктів на декілька днів вперед, я пішла назад до дому.
  Десь на середині мого шляху, я помітила, що за мною хтось слідує. Після вчорашніх подій я була трохи перелякана, такими випадковими людьми. 

  Постійно оглядаючись я дійшла до свого під'їзд та востаннє боязко озирнулась... Підозрілого чоловіка вже не було.
  Я спокійно видихнула, і піднялась до своєї квартири...
  Обернувшись, після того як зачинила двері, перед моїм лицем показались чоловічі груди, обтянуті футболкою, кольору хакі.
  Різко відскочивши від незнайомця, я опинилась прямо біля дверей. Чоловік же в свою чергу невдоволено нахмурився розглядаючи мене.
 - Що ви робите в моїй квартирі?! - мій голос хоч і звучав трохи налякано, але в ньому відчувалася стійкість.
 - Дівчино, в мене до вас аналогічне питання. Це моя квартира і я не розумію, що ви тут робите... - молодий чоловік був явно невдоволений цією ситуацією.
 - Я. Тут. Живу. - зі всією впевненістю відповіла на обвинувачення незнайомця, - А тепер вимітайтесь геть!

Продовження

   Чоловік холодно засміявся та окинув мене зневажливим поглядом. Мені одразу стало не зручно знаходитись в своїй квартирі.
 - Не смій зі мною сперечатися... - його голос був тихим, але прозвучав дуже голосно.
 - Я... Я можу підтвердити, що це моя квартира, тому я маю велике бажання попросити вас покинути моє місце проживання, - після його слів я почала відчувати себе невпевнено. 
 - Я залишив цю квартиру на свою сестру. Тому я маю ніякого поняття, куди зникла моя сестра і з'явилась тут ти, - його голос зовсім не змінився, але вже не був таким холодним.
 - Давайте я наберу минулу хазяйку цієї квартири, - я постаралась заспокоїтись та пояснити цьому чоловікові, що це моя квартира.
   Я дістала телефон, боковим зором спостерігаючи за незнайомцем. Набравши дівчину, яка продала мені цю квартиру. Почувши її ''Добрий день'', я відразу ж розповіла про ситуацію, яка склалася.

Продовження 

   Після моєї розповіді я зовсім неочікувала, що дівчина дзвінко розсміється в слухавку.
 - Нарешті він повернувся, - в голосі дівчини чувся сміх.
   Я стояла і ніяк не могла зрозуміти, що відбувається.
 - М... Лейло? Вас же так звати, якщо я не помиляюсь, - і почувши мою позитивну відповідь, продовжила, - Передайте будь ласка слухавку молодому чоловікові.
   Мені здається, що вона насміхалась наді мною, як над малою дитиною, яка сказала щось смішне. Я слухняно передала свій телефон настирливому чоловікові. Після чого направилась на Свою кухню, щоби віднести нарешті продукти до холодильника.
 

Продовження

   Обережно склавши продукти на полички холодильника, я виглянула в коридор і зустрілася поглядом з незнайомцем. Він протянув мені телефон.
 - Я... Прошу пробачення... Як за мою поведінку, так і за те, що вірвався у ВАШУ квартиру без дозволу, - він підкреслив приналежність квартири.
   Хоч він і вибачився, але я бачила, що він робить це через силу.
 - Мені не потрібні ваші вибачення, які видавлені через силу та не є щирими, - я стомлено і навіть трохи з докори глянула на чоловіка, - А тепер прошу на вихід, я не хочу з вами бачитись.
   Чоловік явно не очікував того, що я спокійно відреагую. Мені здається, що він хотів щось сказати наостанок, але тільки скривився і швидким кроком вийшов із квартири.
   Після того як він пішов, я переодягнулась і почала готувати пізній сніданок.