Глава 6

вибігла надвір і зайшла на каву у кав’ярню . Перше , що слід знати про французьку кав’ярню – це не кав’ярня . Її соціальна функція ближча до традицій радянсько кухні застійних років . Це місце , де збираються друзі поговорити про своє та побути серед своїх .

Але в Парижі , поки ви не влилися в постійну компанію , ви «чужий серед своїх» і постійно відчуваєте на собі погляд офіціанта , неначе він підозрює вас у бажанні відсипати цукру в кишеню та вкрасти ложку , перш ніж піти до виходу не розрахувавшись . Щоправда , в туристичних кав’ярнях на бульварах атмосфера інша, але вони так само французькі , як і ви.

Попивши кави , я побігла до екскурсійного трамвая . Чомусь погода не сприяла екскурсії . Почався дощ . Після екскурсії стемніло і я пішла мокра і холодна додому , досі лив дощ .

Madame ! Tu fais quoi ? Couir a la mainson.

Merci! (він дав мені свою джинсовку)

Mark!

Наступний день *

Я прокинулась від променів сонця і зрозуміла ,що сьогодні останній день свободи . Завтра початок навчання і потрібно готуватись . Я побігла в бібліотеку , що знаходилась біля ВУЗУ

( оскільки я живу за рахунок універу , то квартира неподалік від закладу) . Забравши книги , я пішла на зустріч учнів Фургону . Там я познайомилась з Амелією , Фредеріком , Лоренцо , Мартою, Сергієм , Катею і Салімою . Тут багато українців – це викликало у мене здивованість і радість , адже це дає змогу почуватись «своєю» у Франції.

Мої нові друзі запросили мене на веселу прогулянку (здається я їм сподобалась). Дуже зручно спілкуватись із приятелями і приятельками , адже як дівчата так і хлопці , що є корінними жителями Франції розмовляють українською мовою .

Під час прогулянки ми розповідали кожен про себе , хобі , фільм і в один прекрасний день у Лоренцо задзвонив телефон . Це був якийсь хлопець , ще один учень , який повинен підійти до нас біля Тріумфальної арки і мене обіцяли познайомити з ним .

Прогулювавшись до нас підійшов юнак , якого звали Маркель .Прекрасне ім’я .

Цей юнак був симпатичним і водночас серйозним і рішучим , йому 20 років і уявляєте , день народження в нас в один день . Ми прогулювались містом і мені зателефонували .

- Софііііііііяяяяяя. Привіт .

- Делю, не могла я сидіти без діла і їду до Франції.

- Ти жартуєш?

- Зовсім ні.

- Ну я шокована . Будем жити разом . Урааааа

- Добре. Я не буду заважати .

- Цьом . Папусики

- Папа.

Ще довго ми гуляли і настав час йти по домівках . Завтра перший день навчання і потрібно приготуватись і виспатись .

Вставши зранку я побігла збиратись . Навчання в мене на 7:30, тому потрібно було підніматись рано , бо ще з шкільних років пам’ятаю , що до школи я збиралась дууууже повільно , але залюбки бігла до школи , бо там був мій найкращий друг , однокласник – Сергій .

Опис :

Каштанове ,хвилясте волосся , невеликий чуб , карі очі в яких легко потонути , чорні , густі брови , високий зріст робили Сергія справжнім козаком . До речі Сергій , з яким ми знайомимось вже у Франції – це найкращий друг з України