Кінцугі

Кінцугі

Розбиту чашу, амфору, посуду

Ще можна відновити!... Серце? Ні!

Зібрати по частинках, що повсюди

Розкидані уламки кам'яні...

 

І швами золотими, щоби люди

Узріти не змогли у далині

Ці тріщини, заховані у грудях,

І шрами, що присипав білий сніг...

 

Так ніжно, пензлем, барвами уру́сі

З'єднати скалки жовтим порошком.

Відкинути світ внутрішніх дискусій.

 

Довершеним, ридаючим мазком

Закінчити роботу у спокусі...

І серце залишити між рядком...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше