Кінцугі

Терпсіхора

Мовчи! Ні слова! Я прошу, не треба!

Нехай говорить танець, я і ти

Кружляємо в сонеті аж до неба.

Яскравим сяйвом шлях мій освіти.

 

В саду плодами зацвітають стебла

У піруеті, ніби серпантин,

Збираємо суцвіття бога Феба

І творимо божественний мотив.

 

О як лунають ці чарівні струни

Твоєї ліри, кличуть у танок.

І я малюю в мерехтінні руни,

 

Що тягнуться у тисячі стежок.

Моя богине, буду завжди юним,

Прийми від мене осяйний вінок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше