Кінцугі

Одинокий маяк

Самотній айсберг, хвилі непокірні,

Тонули кораблі... До берегів

Так не дійшовши... Вітер непомірний

І ночі – плата відданих боргів...

 

Тобі! О море!.. Тихе і безмірне,

Що душу захопило, – вічний спів

Сирен? Чи, може, це – палке, ефірне,

Величне сяйво променистих снів?..

 

Так згубно тягнеш, знову забуваю...

Чому пливу? Куди тримаю курс?...

На дно... На дно... Усе я проклинаю!

 

Хоча... Там вдалині мигає пірс,

Маяк... Далекий... Вірно так чекає...

На те, щоб серце я йому приніс...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше