Кінцугі

Забута казка

Ти чуєш цю мелодію в катренах,

Що самотою рветься на Парнас?..

Пізніше пронесеться знов по венах

Забута казка наша без прикрас.

 

Та маска залишається в кайданах,

Лунають ноти для пустих гримас.

Заручниками є ми у романах –

І весь вогонь, що в серці вже погас...

 

Хіба у римах заховати можна

Мою печаль. Твій погляд сніговий,

Мов пектораль, виблискує й тривожно

 

Він сяє, оселився чарівний

В очах. За нього та напевне кожне

Спасибі та прощай же до весни...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше