Кінцугі

Момідзі

Тут вічна осінь відблисками листя

Тривожить царство літніх сновидінь,

Плете вона рубінове намисто.

І рік глибоких неосяжна синь

 

Вселяє в пам'ять образи імлисті,

Що канули з роками, наче тінь,

У темряві ці спогади зористі

Згасають в лабіринтах мерехтінь.

 

Куди я так пришвидшено крокую?!

Між тіней загубився... Зупинись!..

На лінії рядка думки римую

 

По струнах арфи. Музо, веселись!

Це наша осінь! Ні я не сумую…

В жовтаві шати ямби одяглись…

 

Осінь. Естетика розпаду і час споглядання багряного листя кленів момідзі. Момідзі – не просто назва виду рослин, а камертон настрою пори року. Японська осінь приходить як нагадування старих мелодій, і ми їх уважно слухаємо.



Володимир Верста

Відредаговано: 25.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись