Страх перед золотом

В кімнаті почалася метушня, крики від шоку. Паніка досягала піку. Хто був біля дверей хотіли вибігти, але лицар кинув у двері невеличкий круг і прохід накрився силовим бар'єром. Всі стояли на вухах, а деякі люди в будь— який момент могли впасти у непритомність. Спокій не покинув тільки Келзея, він сидів тихо і не рухався. Міністр вже наперед угадав що таке відбудеться, але де і коли, це було тільки питання часу. лицар сів на ближче місце за столом і заговорив могутнім голосом:

—  Прошу посідати на місця!

Всі відразу підкорилися наказу. Коли в залі не було жодного зайвого звуку, лицар продовжив:

—  Страх, одне з основних людських нещасть. Навіть наперекір тому що це біологічний захист. Головне тільки правильно та ефективно їм скористатись, це і є основним плюсом сили разума. Лише одиниці вміють його використовувати, всі інші міліарди людей їм лише користується, но в вашому випадку такий розпорядок іде вам на користь. Бо я вже тут, і всі остатні можливості вже не повернути.

—  Вибачте, —  обережно сказав Джині, – ми вас не розуміємо.

—  Так, це очевидно, бо як я вже казав: ви лише користуєтесь разумом.

—  А може розумом? —  перепитав Рицаря Келзей.

—  Розумом користується мозок для контролювання тіла, а разум використовує душа. Но любий разум легко поламати, бо тільки всього лише одна стіна захищає чистоту душі, і це совість. Без неї ви вже не будете людиною, ні в фізичному, ні в моральному стані. Ви самі того не розуміючи шукаєте всі можливі варіанти дій, аби тільки лишити свій захист цілим, тому разум такий розумний.

—  Може досить ходити кругами та скажете на пряму чого ви хочете? – гнівно запитав президент.

—  Напряму домовленості ніхто не веде, а в нашому випадку ви не в тому положені, щоб зі мною домовлятися.

Президент вилупив очі після почутого.

—  Я маю на увазі, ви поки, що не володієте таким разумом щоби приймати правильні рішення.

—  А ви володієте таким разумом? – хитро запитав Келзей.

—  Я також не маю такого разума, але є щось краще, те що замінює разум.

—  І що ж це? – запитав Келзей. – Нам потрібно знати?

—  Коли ви бачите якусь задачку, разум автоматично починає шукати та підбирати різні відповіді, а вже потім дає мозку готовий варіант, тому у всіх без виключення людей відчуття коли вони щось придумали, ніби ви просто відкрили готову відповідь або ідею яку дав мозок. Но є й такий разум який не думає, а відразу отримує готовий варіант найправильнішого розв'язання. Коли я бачу перед собою задачку, мій разум не думає, його зовсім в мене немає, я бачу тільки готові поетапні розв'язання.

—  Ха-ха, ви нас розсмішили. – Серйозно сказав Келзей, – я б повірив у вашу неможливу здібність, но не маючи розуму, і дивлячись на ваші справи, виводи виходять зовсім протилежні, ніж ті, що ви нам розказуєте.

—  Келзею ти про що? – запитав президент.

—  А ви самі згадайте все, що зробив цей… а до речі, як вас звати?

—  Для вас моє ім'я буде Рицарь.

—  Для чого ви Рицаре прийшли сюди? —  Келзей змінив питання пробуючи заплутати прибульця.

—  Я бачу у всіх інші питання.

—  Ну добре, будемо по вашому… Як ви нас знайшли?

—  Шукати мені вас не довелося. Продуманість сотню ходів, і от який результат, все строго іде по плану.

—  Що?! це просто неможлива вдача! – крикнув Карталус.

—  Це вже ваше право вірити на що здатний ваш разум, а мені головне виконаний план.

—  І цей ваш план вже здійснився? —  Келзей знову почав питати.

—  Повністю ні, но конкретні етапи вже здійсненні.

—  Може ви нам скажете які етапи здійснилися?

—  Це не входить до плану.

—  Може вам слід переписати план?

—  Не я його придумав і не мені переписувати.

—  А кому тоді..

—  Достатньо Келзей! – рявкнув Карталус, —  твої питання ніколи не закінчаться!

—  Добре Карталус, то що ти нам пропонуєш?

—  Пропонувати вам маю я, – відповів Рицарь, – у вас вже немає волі не підкорятися мені.

—  Ви посягаєте на наше священне право вибору.

—  Без вашої допомоги мій план ніколи не здійсниться.

—  Нам не почулося? – зацікавився президент.

—  Мою нещастя що ні.

—  Так, вагомий аргумент… —  Келзей перевів гнів у спокій, щоби краще концентруватися на словах Рицаря, —  для чого ви знищили інші країни в четвертому світі? Чи не вигідніше домовлятися, в них нібито технології більш розвинуті.

—  По-перше, країни ніхто не знищував, тільки їхню гнилу капіталістичну систему. Я зробив велику послугу їхньому народу і всім іншим країнам.

—  А в нас також система гнила… 

—   На оборот. По-друге, вас немає сенсу знищувати, тому що ви робите майже все правильно…

—  Правильно для кого? – перепитав Карталус.

—  Для майбутнього людства і нашої перемоги. Не будемо вдаватися в дрібниці, головне те, що з вами в майбутньому проблем не виникатиме.

—  А ми ні. —  Перебив його Келзей. —  Ви заговорюєте нам зуби та не даєте можливості ставити нормальні питання!

—  Це ти про що? – запитав президент.

—  Рицарь спеціально говорить так, щоби ми думали як йому вигідно.

—  Я згоден з тобою. – відповів Рицарь, – скільки б вам не заплутувати думки, ви б все одно запитали потрібні питання. Я відповім вам всім, но не зараз, оскільки наша розмова доходить до своєї кульмінації, у вас мало часу, і в мене його зовсім не має на зайві секунди. Я прийшов саме зараз щоби дати вам завдання, і вибрати того хто зможе вас всіх врятувати. Я можу побачити все, що завгодно, но такий порядок діє не на всі речі, точніше тільки не на ті, які пришли не із нашого виміру, а таких речей можете не сумніватися зовсім мало, точніше тільки один, завдяки цьому нам разом вдасться здійснити всі мої плани, і мрії. Даю підказку це зброя. Я все сказав. У вас є до десяти хвилин часу розгадати про яку зброю йде мова, тому поспішіть. О, і вам положено помічника в допомогу. – Рицарь щез, і з'явився через пару секунд, тримаючи під рукою Генріха. – Це той самий король що прибув з іншого світу.