Глава 3. Обережно! Мрії збуваються! Частина 2.

Самозванок повісили?! Я трохи слиною не вдавилася.

- Але я не казала вам, що я - принцеса! Я зовсім не пам'ятаю...

- Ваша високість, вам і не потрібно було нічого казати, вас відразу ж собаки впізнали! Вони народилися в рік вашого зникнення...

- Собаки стільки не живуть! - перебила даму я.

- Це особлива порода, королівські сеттери, виведені спеціально для королівських сімей, відрізняються силою,  розміром і набагато більшою тривалістю життя, а також винятковою вірністю. Невже ви їх не пам'ятаєте? Так, ви ж були зовсім маленька. Тоді знайте: вони народилися в рік вашого зникнення, але у собак дуже хороша пам'ять. Якби вони не визнали в вас принцесу, то розірвали б на шматки!

- Так, напевно, - прошепотіла я.

Служниці вже вимили моє тіло і волосся, а тепер тримали напоготові дивовижне рожеве плаття з парчі й атласу, розшите перлинами і витіюватими візерунками золотими і срібними нитками. Я з нього очей не зводила, поки мене витирали.

- Вибачте, Ваша високість, насмілюся порадити вам поспішити, ваші батьки зачекалися, вони хочуть бачити свою дочку!

Чарівне плаття відсунуло геть усі мої наміри не видавати себе за принцесу і я, заплющивши очі від задоволення, дозволила нарядити себе, як нову ляльку.

- Дзеркало мені! Дзеркало!

- Ось точно така ж була маленька, - розчулено витерла з вій сльозу літня служниця, - тільки одягне нове плаття, як одразу ж кричить «Дзеркало!»

Помітивши, що я її слухаю, стара зніяковіла, але я привітно усміхнулася їй.

У цей момент мені піднесли дзеркало, і я змогла побачити себе у всій красі. Корсет туго затягнув талію, верхня пишна спідниця красиво розширювалася на кільцях нижньої, мереживний верх чи прикривав, то чи відкривав груди, рукава ліхтарями майже до ліктів робили фігуру ще більш привабливою. Чиїсь спритні руки вже застібали на моїй шиї кольє з прозорих гранованих каменів, вважаю, справжніх діамантів!

- Цю прикрасу подарував вам батько, коли Вашій високості виповнилося три роки, незадовго до вашого зникнення, - поправила кольє Клементина.

Умілі швидкі руки вже майстрували мені зачіску, легку, невигадливу, злегка підібрали волосся ззаду і підкрутили пасма на скронях, справу довершив тонкий золотий обруч.

- Майже королева, - зітхнула захоплено стара служниця, і мені не сподобався погляд, кинутий на неї першої фрейліною.

- Королева-мати ще при здоров'ї, - майже прошипіла вона.

- Так я нічого не мала на увазі! – поспішала вибачитися стара. - Просто радію, що знайшлася її дочка, її єдина дитина!

Я подивилася в дзеркало і теж завмерла в захопленні. Я завжди мріяла ось так пожити. Бачив би мене зараз Кощій! А Марукка від заздрості лопнула б на місці!

- Ваша високість, вибачте, але ваші вінценосні батьки вас чекають...

- Так-так, я вже готова, - і я в супроводі Клементини відправилася на аудієнцію до короля і королеви Пракії.