Глава 6. А я не хочу з розрахунку! Частина 3.

Причому, дух суперництва з Генріхом, мабуть, до цих пір не пропав. Він ухопився за пропозицію відразу ж, навіть не бажаючи спочатку зустрітися, познайомитися. Навіть не чекаючи, поки намалюють мій портрет. Ще б пак, можливість відхопити такий куш, як сусіднє королівство, перекреслювала все інше.

Для мене цей шлюб теж повинен бути вигідним, я стала б королевою двох королівств відразу. Коротше, це був типовий шлюб за розрахунком. А я, як та принцеса з мультика, не хочу, не хочу з розрахунку! А я по любові, по любові хочу!

По-перше, я хочу за Кощія! А по-друге, я заміж ще не хочу навіть за Кощія! Рано мені ще!

Я б від балу для вибору женихів не відмовилася, але ідея балу відпала сама собою в зв'язку з тим, що вибору не було, наречений виявився один. Загалом, на розвагах мої новоявлені батьки зекономили, а я, побувавши принцесою, так ні на одному балу і не побувала!

Нудно! Нудно! Нудно бути принцесою! Не хо-чу!

А ще мені страшенно не подобається, що ніхто не питає моєї думки. За мене все вирішили! Король Генріх особисто зустрівся з Рідріхом на його території, де вони про все домовилися. Мене навіть не запросили! Ні залицянь, ні подарунків, ні заручення! Відразу домовилися про весілля. До того ж, мабуть, мій наречений зрозумів, що він єдиний претендент, і почав качати права. Весілля за наш рахунок, після весілля Генріх з Генріеттою, популярно висловлюючись, йдуть на пенсію, залишаючи кермо влади молодим.

Я навіть не побачу свого нареченого до весілля!

Ні, мені просто необхідно до весілля покинути Пракію. Я і так вже втратила чимало часу. Але я до сих пір так і не знайшла спосіб зробити це.

Весілля було призначено через три дні. Все королівство було поставлено з ніг на голову. Всі були зайняті приготуваннями. Мені терміново шили пишне біле плаття. Плаття, звичайно, шалене, все в оборочках, з довжелезним шлейфом, який будуть нести, як мені повідомили, дванадцять маленьких хлопчиків. Я подумувала над тим, щоб оглушити швачку і втекти в її одязі, але при примірці постійно була присутня пара фрейлін.

Так я нічого і не придумала, а настав останній день перед весіллям.

 На кухні шкварчало, булькало, пахло смаколиками та смерділо горілим. Палац відчищали, прикрашали, приводили у святковий вигляд. Тисячі рожевих троянд були привезені для прикрашання палацу. Взагалі-то, мені й самій було б цікаво подивитися церемонію. Тільки, бажано, з боку.

Мені не залишалося нічого іншого, як гарячково продовжувати читання літератури. На мене поглядали, як на божевільну. Де це бачено, щоб наречена проводила останні дні перед весіллям за книгами? Навіть для нашого світу це був би нонсенс.

До того ж я розуміла, що невідомий вбивця, зробивши три невдалих спроби, до весілля мені дожити не дозволить. І тепер він буде діяти напевно. Останні дні було все на диво спокійно. Але я прекрасно розуміла, що це для того, щоб приспати мою пильність.

І ось настала остання ніч перед весіллям. Я була впевнена, що вбивця нападе саме сьогодні, відкладати просто вже нікуди. Я лягла, але довго не спала. Сьогодні мені потрапив до рук фоліант, що розповідав про Гаенуса, який насправді виявився не вченим, а справжнісіньким чаклуном, і я, чесно кажучи, просто зачиталася, настільки цікавою видалася мені ця історія.

Я як раз лежала і переварювала прочитане, як почула легкий шерех коло дверей. Звісно, той, хто прийшов, думав, що я вже сплю. Фіранки трохи заворушилися, значить, він вже в кімнаті. Світло двох місяців, падаючи через  вікно, висвітлило темний силует, який завмер біля входу. Тепер не буде шалених змій або отрути, тепер він буде діяти напевно. Я просто впевнена, що це буде холодна зброя. А мені нема чим навіть захистити себе. І, навіть, якщо я закричу, він все одно встигне зробити свою справу. Немов на підтвердження моїх думок, почулося легке лязгання зброї.

Зараз він кинеться!